Частина 2.1. Погляд Субіна

Прощаючись з Мері, Субін все ще стояв і дивився їй вслід, як вона спокійно віддаляється. Він чекав на своє таксі.

День був справді нелегким сьогодні. Думки про те, як він ледь не знепритомнів посеред парку, турбували його. Йому було соромно за свою легковажність.

- Справді потрібно було залишитись вдома і не нагружати себе прогулянками... Але також потрібно буде сходити до лікаря... - думав він. Він вже уявляв себе вдома в гарячому душі, обдумуючи все що сьогодні сталося.

Під'їхало таксі і Субін плюхнувся на заднє сидіння. Машина повільно поїхала.

- Наші фанати такі круті. Сьогодні Мері мені справді допомогла. - подумав він. Йому було приємно відчувати підтримку і турботу від по суті незнайомої але такої, як здалося, близької людини.

- Вона була така добра зі мною. Я маю придумати як їй віддячити.

Він хотів придумати, що може зробити для неї, але сьогодні був надто втоплений для цього. Відкинувшись головою на спинку крісла, він подивився у вікно на метушливе місто і помаранчеві хмаринки в небі. Хмаринки здавалися такими спокійними і розслабленими на контрасті із хаотичним рухом міста. Субіну захотілось стати такою хмаринкою.

Раптом посеред великої кількості людей він помітив схожий образ. На зупинці все ще сиділа його нова знайома. Побачивши її йому стало приємно на душі. Але подивившись на її обличчя він спантеличився. По її щоках текли блискучі сльози, а очі були опущені.

- Чому вона плакала? Щось сталось? А раптом це через мене? Можливо я щось не так зробив, чимось її засмутив... - думки почали швидко крутитися в голові. Він відчув сум, розділяючи її почуття. Але не розумів, що стало йому причиною.

Субін дістав телефон, згадавши що в нього є контакти Мері. Відкривши чати він швидко знайшов смайлика, якого відправляв раніше.

- Але що їй написати? - сумніваючись думав він. І вирішив писати просто.

«Чому ти плачеш?» - набрав на клавіатурі Субін. Все ще сумніваючись він швидко натиснув на кнопку "відправити".

- Все, я це написав. Сподіваюсь вона мені відповість... Я ж не виглядатиму занадто навязливо після цього?... - нервуючи думав він. - Але можливо це через мене. Я повинен дізнатися.