Частина 2. То ми приятелі?

Фургончик був буквально в тридцяти кроках від них. В ньому було багато закусок, від яких пахло дуже смачно. Це пробуджувало апетит.

Мері нервувала поряд з такою важливою особою. Але хотіла зробити все, що могла в цей момент, щоб не жаліти потім.

- Що б вам хотілося? - запитала Мері

- Хм... - задумався Субін.

-Тут дуже смачні корн-доги. Я буду один. Ви хочете? - не дочекавшись відповіді продовжила Мері.

- Добре я теж буду.

Вони вибрали закуски і сіли за пластиковий столик під зонтом. Сонце вже опускалось, але все ще буде дуже тепло. Деякий час вони мовчали і це вже почало ставати незручним.

- Доречі, скільки вам років? - раптово запитав Субін.

Мері загадково посміхнулась і сказала:

- Я народилась в тому ж році що і ви.

- О, справді? Тоді ми можемо розмовляти на рівних. А коли ваш день народження?

- В березні.

- То ти все-таки нуна! - весело сказав Субін.

- Ой ні ні... Краще говоріть до мене на ти, якщо ви захочете.

- Тоді і ти говори до мене на ти.

- А... Я справді можу?

- Звичайно! Давай будемо приятелями.

Веселий голос Субіна з цими словами змусив серце Мері битися швидше.

- Добре. - мрійливо сказала вона.

Мері справді інколи фантазувала про те як було б круто дружити з такою людиною як Субін. Але розуміла, що це можуть бути тільки фантазії.

- Мені цікаво, а як ти стала фанаткою?

- Ну... Одного дня я почула пісню Loser=Lover і вона мені дуже сподобалась. В ній є елементи рок, а я в підлітковому віці слухала багато року і досі його люблю, хоч і майже повністю перейшла на к-поп. Я вже знала про про вашу групу, оскільки ви під одним лейблом що і BTS, а я теж їх люблю. Але саме після цієї пісні я почала цікавитися і вами... - Субін уважно слухав дивлячись на Мері.

- ... Мені дуже подобається ваша музика і танці. Я люблю дивитися на вашу взаємодію і дружбу в команді. Ви справді відчуваєтесь як сім'я. - доповнила Мері і ненадовго зупинилась.

- І... Ти мій біас... - чомусь для Мері так соромно було це говорити.

Субін широко посміхнувся і м'яко запитав:

-  О справді? Мені цікаво, чому саме я?

- Думаю ми схожі. - не зволікаючи відповіла Мері.

- Я теж інтроверт і розумію тебе, коли ти говориш про труднощі в спілкуванні з іншими. А ще думаю в нас схожі характери. Дивлячись на тебе мені хочеться долати свої перепони і ставати краще. - захоплено говорила Мері і веселіше додала:

 - Ну і не буду лукавити, ти справді дуже гарний і талановитий.

Субін був злегка розчулений почувшим. І відповів тільки

- Дякую...

- Тобі дякую... - сказала вона.

- ...але чесно кажучи... - сором'язливо почала Мері - ...я не дуже хороша фанатка, якщо можна так сказати...

Під час цих слів Субін дивився на Мері здивованими очами.

-...мені шкода, але я не маю вашого лайстику і не була на жодному концерті ще... В мене не було достатньо коштів... Але в майбутньому я справді хочу все це зробити.

Закінчивши говорити Мері охопив сором, вона спітніла.

- Ммм… не переймайся, я розумію. Щоб бути фанатом не обов'язково робити багато речей. Хм... Але сходити на наш концерт я справді раджу, я і мої мембери зробимо все щоб тобі сподобалася. - підбадьорюючи сказав Субін.

Мері видохнула і промовила:

- Я обов'язково колись прийду на ваш концерт!

 - Тоді ми ще точно зустрінемося. - посміхаючись відповів Субін.

Закінчивши їсти вони встали зі столика і Мері запитала:

- Ти поїдеш на таксі?

- Так, зараз викличу. А ти?

- Я піду на автобусну зупинку.

- Може тебе підвезти?

Мері хотілось побути з Субіном ще трохи довше, але вона більше не могла дозволити собі займати його час.

- Дякую, я доберусь сама.

- Тоді чим я можу тобі віддячити за сьогодні?

- Не турбуйся, ти нічого мені не винен. Я була рада з тобою зустрітися.

Субін задумався.

- Можна я знайду твій акаунт в соціальних мережах?

Неочікуване запитання трохи ошарашило Мері. Помітивши це, Субін додав:

- Коли я придумаю чим можу віддячити я зв'яжусь з тобою. - пояснив він.

Відповідь Субіна звучала логічно.

- Добре.

Мері показала свій нік в інстаграм і Субін одразу знайшов її та відправив широко усміхнений смайлик - 😀.

- Це для того, щоб я не загубив тебе. - пояснив він.

Мері не сподівалися на те, що хтось такий відомий, як Субін знапише їй, тому сказала:

- Не переймайся, якщо забудеш про це. Все чого я хочу, щоб ти був щасливий і здоровий. - м'яко посміхаючись відповіла вона.

Субін мило посміхнувся і сказав:

- Дякую, але я не забуду.

Мері вже була готова прощатися і йти жити своїм звичайним життям, але раптом в голову прийшла думка.

- О, а можеш подарувати мені свій автограф? Я щось не подумала про це раніше...

- Автограф? Звичайно. - Субін розплився в посмішці і став ритися в карманах в пошуках паперу і ручки. Він витягнув жовтий аркуш із запискою. Побачивши її Мері знову окутало легке почуття сорому.

- Ні, це я залишу собі... - пробурмотів Субін ховаючи записку назад.

Далі він витягнув маленький блокнотик з ручкою і розписався в ньому дуже стараючись. Раптом зупинився і задумався.

- Вибач, але я забув спитати, як тебе звати? - з виною в очках сказав він.

В цей момент Мері теж усвідомила, що ні разу не говорила свого імені, а в назві її акаунту теж його не було.

- Мене звати Мері. - спокійно відповіла вона. - Я сама забула тобі сказати.

Він дописав під автографом "для доброї дівчини Мері" і простягнув їй листок.

- Велике дякую. - посміхаючись відповіла вона.

- Тоді я піду. Хорошого тобі вечора і бережи себе. - від щирого серця сказала Мері і подумала, що цього мало для фіналу зустрічі, тому додала широко посміхнувшись:

- Файтін!