Finita

Будь собою, інші ролі зайняті

Оскар Уайльд

Тиждень після погроз Остапа

Лін ввалилася разом з Сотником в квартиру, обмінюючись пристрасними цілунками. Наче в лихоманці, вони торкалися один одного... 

- Я ніколи не розуміла толку у поцілунках. - ніс до носа мовила Лін. - Для мене це завжди було чимось на кшталт слинообміну. І мої довбані знання не дозволяли забути, що при поцілунку ми отримуємо чужі 2 млн бактерій, - її сміх линув дзвіночком, легким, спокійним, обпаленним придихами і трохи підморожений зниженням тону. - Тому в моєму житті не було місця для поцілунків.

- Не було? - здивувався Нік. 

- Смішно сказати, але було багато чого, окрім глибокого французького поцілунку. До сьогодні… 

- А що змінилось сьогодні? Ти знайшла панацею від моїх бактерій... - звернув брову Сотник. 

- Ні... - видихнула Лін. 

- Тоді чому? Скажи.. - запитав хлопець і ніжно поцілував її в шию, від чого дівчина вигнулась дугою. 

- Я просто захотіла собі усі твої 2 мільйони... - хрипко відповіла вона. - А давай пограємо... - запропонувала. 

- У що? - сексуально пошепотів Нік. 

- Ну, наприклад, в підкати. Якщо я підкатую і ти вважаєш, що тебе б зачепило, то кажеш: "зараховано". І знімаєш один предмет одягу. Потім твоя черга... І так доки... 

- Доки що? - він опустив руку і огладив стегно коханої. 

Вона схлипнула:

- Доки жодного предмету одягу не залишиться..

- Ти перша... Тільки давай якийсь якісний. - хрипко розсміявся він - Не банальний... Я хочу побачити як ти мене клеїш.... 

- Якісний підкат? - по-лисячи усміхнулась Лін. - Милий, - промуркотіла вона, торкаючись кінчиками пальців грудей Сотника через тонку тканину рубашки. - Ти раптом не амфетамін? Бо з тобою мій світ нереальний...

- Зараховано. - усміхнувся Нік і розстібнувши усі ґудзики, зняв ту саму рубашку, залишившись лише в краватці й штанях. 

- Мала. - він провів рукою від коліна до стегна дівчини, опаливши гарячим дотиком. - Ти виглядаєш, як нова модель BMW. - усмішка ледве торкнулася його вуст. - Бо я тебе дуже хочу... 

- Зараховано, - прошепотіла Лін і відступивши на крок назад легко скинула червону сукню до своїх ніг. Невагомо переступила її й підійшла до Ніка майже впритул в одній лиш кружевній білизні. 

- Ахх, - видихнув натужно Сотник, з'їдаючи  Лін очима. 

- Ти нагадуєш мені ящик Пандори, бо теж спокушаєш мене своєю таємничістю.... - наклонилась і прямо в вухо прошепотіла дівчина. 

- Зараховано. - прошепотів Сотник. Підняв дівчину на руки і поніс прямо в спальню. 

- А як же виконати свою частину угоди? - прошепотіла Лін і грайливо підчепила пальцем край брюк Ніка.

- Сама знімеш... - прошепотів Сотник і це було останнє коли було чути їхню розмову... 

Шкірою бігли тисячі мурах, збуджуючи м'язи  до приємної ломоти в тілі. Легка засмага перетворювала її покриви у бархат. Йому хотілося доторкнутися кінчиками пальців і обстежити легкими торканнями кожну клітинку її тіла. 

Не в змозі противитися цьому болючому бажанню він намагався триматися так близько, що їх дихання змішалося і Нік завмер в міліметрі від її тіла. Рука сама потягнулася до стиглих губ. Він спіймав її погляд, здивований з нотками очікування і … азартом. 

Вказівний палець пройшовся по нижній губі і зісковзнувши в куточку, вся долоня лягла на її теплу щоку, погладжуючи великим пальцем шовк ніжної шкіри.

Їх пристрасть один до одного була безмежною. Це було щось, що двигало їх життя вперед.

Вони були сповнені вогню та жаги. Кожен дотик, кожен поцілунок був наповнений пристрастю, яку неможливо було приховати. Вони знімали один одному напруження, занурюючись в мить, де на світі були тільки вони двоє.

Інтимніть приводила їх до нових вершин блаженства. Кохання було ніжним, але одночасно невпинним і пристрасть закохувала їх в себе. Вони досконало розуміли одне одного, відчуваючи кожну дрібницю свого партнера.

На ранок, прокинувшись з першими променями сонця, Лін лягла на бочок і підперши щоку долонею любувалась Ніком. 

Їй було приємно бачити його таким. Спокійним, розслабленим, заспаним…

9 годин потому 

- Шеррі, мені потрібна твоя допомога, - сходу заявила Лін.

- О. Мелюзга пузата, - Блек позіхнула. Вочевидь нещодавно прокинулась. - Що тобі вже треба зранку пораніше.

- Вивести одного мерзотника на чисту воду, - зітхнула в слухавку Лін.

- Це вам у поліцію. Я таким не займаюсь, - Шеррі поклала чайник на плиту і підпалила конфорку.

Дістала з ящика пакетик чаю та булькнула його в пусту чашку.

Лін усміхнулась і затійливо сказала:

- Ні. Нам усе як ти любиш. І взагалі... ми домовлялись... Ти що вирішила кинути свою ріднульку?!