Монстр

Чим бездоганніша  людина зовні, тим більше демонів у неї всередині. 

Зигмунд Фрейд

Наступного дня Лін мала вихідний. Вона саме поверталася з базару з покупками. Дуже втомилася. Прохолода парадної трохи охолодила її і заспокоїла. Чорногорова піднялася сходами на свій поверх.

Аж коли побачила, що в дверях була затиснена записка. Спочатку Лін подумала, що це платіжка комунальних, але текст всередині змусив її здригнутися.

«Сьогодні о 19.00 в ресторані "Giselle", якщо хочеш дізнатися, що мені треба і не хочеш втратити те, що тобі дорого»

Цей почерк вона впізнала б з тисячі.

 - Йти чи не йти?! Що ж робити... - ось такі думки населяли її голову і злітали з вуст.

Вона сиділа вдома і не знала як бути. В голові було, на диво, пусто, а прохолода квартири не радувала її розпашіле від жари тіло. 

Лін сиділа на дивані в одній тільки білизні. Бо сил вистачило лише, щоб роздягнутися...

Видихнула, струснула роздратовано головою і витягнувши з ящика комоду чистий домашній одяг, відправилась в душ.

Через годину вона вже рішуче збиралася на зустріч. Чомусь Лін вирішила, що їй конче треба закрити цей гештальт. І вона збиралася сяяти  ввечері як ніколи.

Ідеальний макіяж, зачіска, чудова коктейльна сукня, клатч, туфлі на шпильках. Чорногорова глянула в дзеркало і задоволено усміхнулась красуні-відображенню.

- Ідеально...

Вже у таксі Лін набрала Шена. Але цей гівнюк посмів скинути її дзвінок. Вона, як порядна дівчинка подзвонила близько трьох раз, але дзузьки...

Вже в ресторані Чорногорова настрочила йому гнівну смс. І в цілях безпеки написала де і з ким. І попередила, що в разі, коли вона не вийде на зв'язок наступного ранку, щоб бив тревогу.

Її місія була закінчена і ось нарешті показався той через кого уся ця катавасія. Через кого її серце знову зробило кульбіт. А поза шкірою знову бігали мурахи. І зовсім не від задоволення...

Вдягнутий як з голочки. У чудовому костюмі, пошитому наче по його фігурі. Такий гарний, такий загадковий і такий небезпечний...

Роман, як ні в чому не бувало, привітався. Наче й не було усього того часу, який вони не бачилися. І наче не було усього того зла, яке він зробив їй.

Лін нервово потерла скроні. Вхопила свій клатч і витягнула з нього вже звичні м'ятні цукерки. Кинула одну до рота і замружила очі у спробі заспокоїтися.

- Доброго вечора, красуне. - він всівся навпроти неї.

- Був би він добрий, коли б тебе не бачила, - насторожено і неприязно відповіла Лін. 

- Знаєш, я тепер іду вперед, не оглядаючись і не дивлячись по сторонах... - після хвилини мовчання заявила дівчина. - Іноді я відчуваю, що стала жорсткішою. Що мені начхати на думку інших. Я закриваю очі, щоб не бачити чужих бід, хоча раніше поривалася відчинити своє серце. - вона усміхнулася. - А коли розплющую очі... У відображенні дзеркала вони здаються мені лихими... Іноді. В такі моменти, я відчуваю себе по-справжньому дорослою. Бо більше не хочу, щоб мене обманювали і зраджували. Але ....

 - Але що? - сухо запитав хлопець.

- Моя внутрішня дитинка. - видихнула вологу Лін. - В такі моменти вона прокидається і в сльозах благає: Зупинись. Не лякай мене....

- І що? 

- Я беру її на руки. І знову повертаюсь. - різко дивиться йому в очі вона.

- До чого? - витримує прямий погляд він.

- До самої себе. Моє серце здатно любити і не пристосоване до ненависті. Тепер воно вдягалося в броню, але все ж таки гаряче, мов жар.

- Ти вразлива. - якось задоволено усміхнувся Роман.

-  Ні. Почуття і сердечність. Це моя суперечила. - заперечила дівчина. - Тобі ніколи не зрозуміти. Бо таким як ти - місце в пеклі...

- Не починай, - хмикнув зверхньо Роман. - все давно в минулому.

- То чого тоді приперся в моє життя? - прямо запитала.

- Скучив, - гаденько усміхнувся хлопець.

Лін закотила очі.

- Краще б тобі пам'ять нафіг відшибло.

- Ооооо, чи можна тебе забути?! Особливо твої феєричні шоу... - зціпив зуби Роман. - Я прийшов взагалі-то, щоб забути усе і почати спочатку.

- Ти себе чуєш? - тихо взірвалась Лін. В очах збиралися сльози, а на губах грала крива болюча посмішка. - Ти дійсно настільки тупий, що вважаєш, що це можливо? Мені треба до вбиральні.

Вона зірвалася з місця, забрала клатч і чимдуж рванула до туалетів. Зайшовши всередину, вона підлетіла до дзеркала і поклала руки на вмивальник перед ним.

Чорногорова глянула на себе і швидко втерла сльози, аби вони не потекли по щоках.

Вона огледілася, намагаючись заспокоїтись.

Тільки зараз вона помітила дещо дуже цікаве.

На дверях жіночої вбиральні, з внутрішньої сторони висіло оголошення:

«• Ти на побаченні, яке йде не за планом?

 •Хлопець не відповідає фотографії у його профілі на сайті знайомств?