Амулет

Наш час

Знову бар "Місто ночі".

Саме там знову тусувалась Лін, доки її однокурсники підривали танцпол. 

Вона вже натанцювалась після декількох гарячих напоїв.

«І де ти, страховисько на мінімалках?», - про себе подумала Лін.

«Привіт, сонце, сьогодні зустрічаємося?»- швидко настрочила повідомлення.

- Ти хто? - прилетіло у відповідь.

А слідом ще одне.

- І якого дідька ти йому пишеш?

Лін звела брову і зітхнула. Таке не вперше. І не з першою дівчиною. Шен був досить загадковий, як на чоловіка, і саме тому на нього велися дівчата.

- Відповідне питання. Ти хто, фантом?- настрочила Лін.

- Я його дівчина. - прилетіло у відповідь.

Лін засучила рукави.

- Ти хотіла сказати: "Я його нова дівчина".

«Так як він мій дядько за родинними зв'язками, то я думаю я маю право нарешті відігратися на цих тупих квочках», - подумала потираючи руки мисленно Лін.

- І почни з того, що припини називати себе його дівчиною, ніби ти особлива.

- Що ти хочеш цим сказати?

- Те що ти дійсно особлива… особлива дурепа. А особливою для мого брата, - Лін вирішила, що "брат" завжди правдоподібніше, - а особливою для мого брата ти навряд станеш, якщо будеш і далі писати мені в такому тоні. Ти така не перша. І найменше я б радила тобі сваритися з людиною, яка може зробити тебе колишньою навіть не виходячи з власного дому.

- Вибач, - прилетіло майже через п'ять хвилин. Довго ж вона відходила.

- А тепер почнемо спочатку. Передай Шену, що я чекаю його там, де Ми домовились.

- Але, - дівчина не встигла дописати, як Лін відіслала голосове повідомлення.

- Якщо не хочеш отримати на горіхи, просто дай йому телефон. І до речі. Якщо Шен зараз не підніме свою дупу і не приїде на зустріч зі мною, то також отримає по шиї.

Лін вийшла з чату.

Доки Шен роздуплиться і приїде, мине ще не одна година. І це кепсько. Через нову красуню він знову забув їх домовленості.

Шен набрав її буквально через декілька хвилин.

Лін постукала по барній стійці і вказала на вихід, так вона сповістила знайомого бармена, щоб не хвилювався куди вона вийшла.

Грюкнувши дверима, вона вийшла у фое і взяла слухавку.

- Привіт, цукерочко. - протягнув сонно Шен.

- Свої солоденькі прізвиська залиши для партнерок у ліжку, - гримнула у відповідь Лін. - Ти зовсім страх згубив! Я чекаю тебе в клубі у важливій справі. Ми домовилися, а ти задню дав.

- Нуууу, об'єктивно я зараз не в бойовій готовності. - протягнув ліниво цей гівнюк.

- Я в курсі, що твоя краля тебе роззброїла, але не доводь до гріха … - тихо погрозливо промовила Лін. - Піднімайся і шуруй до місця призначення, бо відірву твій робочий інструмент, щоб наступного разу не запізнювався. - прокричала прямо в слухавку.

- Яка ти лиха, Лін-Лін. І як ти розмовляєш з рідним дядьком, який тобі в пра пра пра прапра пра пра пра пра пра… блін … Коротше повагу май. - знущався вже в відкриту Шен.

- Слухай сюди ПРА. В тебе ще вуса толком не ростуть. Теж мені… - вона зітхнула. - Я ЧЕКАЮ.

- Не кип'ятись. Буду скоро.  - поволі здався він. Все ж слово дав. А слово не горобець… - А поки… Обирай красивого брюнетика і запалюй танцпол!

Лін лише закотила очі.

- Мать його, поміг! Тут куди не плюнути всі брюнети і, прикинь, гарні. - з'язвила з усмішкою.

- Тоді влаштуй їм кастинг, - хмикнув поспіхом він і відключився.

Лін випила вже другий коктейль за вечір.Після телефонного дзвінка вона планувала знову повернутись в бар. Але там було якось душно, а дівчині хотілось трошки побути на самоті.

Сумно.

Вона, не оглядаючись на свою сьогоднішню компанію, залишилась вдихнути прохолоду ночі.

Темно. 

Досить довго Лін простояла дивлячись на небо і місяць, який повільно зникав за хмари. 

Вона не слідкувала за часом. Коли поруч клацнула запальничка і спалахнув вогоник коло цигарки… 

Лін скривила носик вже заздалегідь знаючи, що зараз з'явиться неприємний запах диму. Дівчина встигла побачити лиш криву посмішку курця, і зі світла лишилась лише тліюча сигарета та її білий дим.

Через хвилину мовчання, коли Лін вже хотіла попрохати незнайомця відійти, аби не відчувати ненависного запаху, але чоловік заговорив першим:

- Яка красотулька тут саменька стоїть… - його голос здався їй неприємним, шкіра вкрилася мурашками, а Лін вирішила, що найкраще проігнорувати його репліку.

- О, - прицмокнув п'яно він, - яка цаца… І поговорити гидується з порядним дженкл… джентл.. клментом…. - на цій репліці Лін зрозуміла, що він в зюзю п'яний.