Легенда

Бар "Місто ночі". Туди з'їжджалася молодь, аби відпочити від виснажливого тижня. Там святкували дні народження, початок стосунків, дівичники, парубочі вечірки і просто відпочивали в приємній компанії.

Напівсутінки. Прожектори. Гучна музика. Декілька залів, відмежованих лише колонами. І величезний танцпол. Мінімум меблів і широчезний бар.

Коли Лін вдоволь натанцювалась, то вже вчетверте почимчикувала до бару. 

- Есманчик, зроби мені ще коктейль. І давай знов найцікавіше що маєш, тіки не повторюйся. Коротше подожче…

Знайомий бармен усміхнувся.

- Ти сьогодні розоришся … Ти береш четвертий найдорожчий коктейль.

- Не я. Десь припреться мій банкомат… тобто друг, який любить запізнюватися. - усміхнулась Лін. - І відзбиткує мені… Чим довше він телиться, тим дорожче йому обійдеться мій витраченний на очікування час. 

- А він про це в курсі? - скептично поцікавився Есман.

- Ми з ним давно таке практикуємо. - зауважила дівчина. - Сьогодні викладе трохи заробітку і тиждень потому буде точний, як швейцарський годинник.

- Крута схема... - протягнув бармен . - Професійна.

- Ти ж також професійний бармен. Тож… Кожен ас в своєму... - зітхнула Лін, постукуючи по барній стійці.

- Тільки я не тільки бармен. - усміхнувся Есман.

- Оооо. А хто ще?

Есман припинив усі свої дії і облокотився на барну стійку.

- Я вивчився на механіка. Будь-яку техніку слухаю і розрізняю її проблеми, як композитор розрізняє мелодії.

- Чому тоді не працюєш за фахом. - зацікавилася дівчина.

- Ай, - махнув рукою Есман. - в конторі працювати не хочу. А коли беру замовлення, то ремонтую лише постійних клієнтів, яких не страшить мій надто молодий вік. А то, бува, приходить за рекомендацією клієнта хтось і навіть не хоче, щоб я подивився на автомобіль… каже досвіду замало, бо я надто юний для хорошого автомеханіка.

- Тоді нескромне питання. - звично грайливим тоном промовила. - Ти ж азіат?

- Та начебто казах... а що? Як це стосується справи, - зацікавлено протягнув Есман.

- Тоді можеш казати, що тобі 48. Один хрен ніхто не перевірить. - гигикнула Лін. - А ти ж бачив дружину президента Кореї. Їй п'ятдесят, а на вигляд… Наче тіки з школи повернулась.

- Лайфхак…  - розсміявся у відповідь хлопець. - Спробую. Ой, - схаменувся він, - Я ж коктейль і не почав робити.

Лін махнула рукою.

- Та вже не хочу. Вистачить з Шена і відшкодувати за три коктейлі.

- Один за рахунок закладу, - усміхнувся бармен. - За гарну пораду.

- Ну, якщо ти просиш… - усміхнулась. - Наливай.

Підкочуючи готовий коктейль до рук дівчини, Есман запитав:

- Мені здається ти сьогодні не в собі… 

Лін гірко розсміялась:

- Сьогодні річниця одного лайна. - протягнула дівчина і відпила третину коктейлю.

- Думаю, питати далі немає сенсу. - зауважив, протираючи чергову склянку.

- Бінго, - хмикнула Лін. І тільки-но хотіла пригубити, як хтось видер склянку з її рук.

- Досить пити! - Шен кинув на барну стійку декілька крупних купюр. - Есманчик, здрисни швиденько.

Бармен кивнув і відійшов на іншу сторону стійки.

- Знову бухаєш?

- Ні, культурно проводжу час. А от бухала по-чорному я на першу річницю. - нарешті повернула голову до друга Лін. - Ти здається пам'ятаєш.

- Так, бо саме я витягував одну п'яну коалу з замісу, який вона влаштувала з місцевим гоп-стопом.

- Оооо, так… були темні часи, - хрипко всміхнулась Лін. - пляшка ігристого об голову чувака, який ризикнув биканути у невдалий день.

- Для кого невдалий … - закотив очі Шен.

- Для них звісно, - хижо оскалилася Лін.

- І ти користувалася тим, що маєш надлюдські здібності. - недобро кинув погляд.

Але Лін твердо заперечила.

- Ти ж чудово знаєш, що на той час я ще була не в курсі.

На що Шен лиш всміхнувся

- Але це не додає тобі плюсів у карму. 

- Що поробиш… В нашій сім'ї подобу демона маю лише я. - вона нахмурилася. - І взагалі навіщо ти тут. Проповіді читати?

- Ні прийшов тобі віддати одну штучку… - коли Лін відібрала в нього свій коктейль і допила залпом, він додав: І коли ти вже зав'яжеш з бухлом?

- Сьогодні річниця. - наче загробним голосом промовила Лін.

- Ой, подумаєш. Назвала річницею день звільнення від одного божевільного садиста. Чи колишнього. Як тобі краще там його називати…  - Шен обіперся об барну стійку так, що його погляд опинився на рівні очей Лін. - І кожного разу напиваєшся в зюзю, ніби це допоможе тобі позбавитися від твоїх внутрішніх демонів, які все ще змушують тебе боятися.

- Чого боятися? - суворо глянула у вічі Шенові Лін.

- Це тобі краще знати. - зітхнув він.