Таємнича сім'я

Хочеш тепла… Захисту… Опори… Достатку… Любові… Наповненого життя… Мудрості… Визнання... Залишатися собою. При цьому забути про самотність і сум… 

В такому випадку тобі не треба гори золота.

Не треба власного війська. 

Не треба товпи шанувальників.  

Аби мати усе це, тобі потрібна лише СІМ'Я…

В двері подзвонили. Гостей не мало бути, бо Лін і сама тільки-но прийшла. 

- Мам, ми чекаємо гостей?

У вітальню буквально вплила з кухні Інґа, мама Лін. Витираючи руки від муки в передник. 

- Ні, - усміхнулась по-лисячи. 

- Тоді хто це?  - зупинилась, задумливо Лін, підозрюючи, що мати в курсі. Головне, щоб не черговий жАнишок, ато тікати пізно, а із запасних виходів тільки  вікно. 

- Свої. - озвалася хитро мама і поспішила до прихожої, де ще розривався треллю дзвінок. 

- Мам, якщо це знову син тьоті Галі, який випадково, ну, чисто випадково проїжджав мимохідь нашого будинку з букетом ненависних мені троянд і твоїх улюблених ірисів. І негаданно йому знову стрельнула думка випити чайку у незнайомих людей, - мама ніби її не чула. - Якщо що, я за себе не ручаюсь. Я в нього ті троянди, як в живу вазу запихну... - в цей момент відкрились двері і у Лін впірились дві пари очей. 

Першим відмер хлопець з букетом ромашок:

- Нуууу… Моя ваза для квітів не призначена, - сяйнув білозубою посмішкою. 

- Фух, - видихнула Лін, обіпершись об стіну, розслаблено піднявши очі до стелі. - Ма, ну могла одразу сказати, що до нас Шен прийде з… подругою. 

- Відлягло? - оманливо співчутливо похлопала по плечі доньку Інґа. 

- Типу того. 

- Ненадовго, - втрутилась в розмову дівчина, що, спостерігала за словесним пінпонгом. - Знаючи Інґу, вона не відступиться, доки ти не будеш стояти перед вівтарем з букетом в зубах. 

- В зубах? - уточнив Шен. 

- Щоб не тринділа. - відізвалась незнайомка. 

- Скільки яду. - нахмурилась Аліна. - Тепер я бачу, що це скоріше твоя сестра. Бо в подруги таку ти б точно не обрав. - окинула поглядом фігурку шатенки, що когось смутно нагадувала. Проте взвинченість не давала їй схопити думку, що перед нею її сіроокий клон. 

- Ага. Бо не по зубах. - відізвалось відображення. 

- Гей, - хмикнув Шен. - А чого до мене всі кулі летять у вашій перестрілці, проте на нього не звертали уваги. 

- А що тебе так хвилюють зуби. Вже розкрошила свої від злоби? - єхидненько спитала Лін. 

-  Думаю це тобі до стоматолога треба. Прополоскати порожнину рота… Тхне. - між ними витало напруження, наче дві блискавки летять назустріч і от-от буде вибух. 

- Так, дівчата, брейк! - стала між ними двома Інґа. - Шеррі, могла б і стриматись. Все ж вперше бачиш племінницю. 

- Племінницю?! - аж підскочила Лін. 

-  Твої круглі очі заслуговують Оскара чи хоча б місце в цирку. - буркнула Шеррі до Аліни. 

- Може ми пройдемо в квартиру. А не будемо розважати сусідів, - холодно озвався Шен, якому набридло бути глядачем пікеровки двох фурій. 

Троє пар жіночих очей тепер некліпаючи гляділи на нього. 

- Ну що!? 

- Нічого, - одночасно відповіли вони. 

І засміялись. Враз стало набагато комфортніше і напруга від зустрічі відпустила. 

Годину потому

- Тобто я правильно зрозуміла, - ошарашено дивилася в стіну Лін-Лін. - ми з Шеррі виглядаємо як клони, бо вона моя чотиристарічна тітка, яка народилася в Англії і застала часи Шекспіра.

- Прошу вибачення. Мені 459. І з Вільямом ми дружили. - вставила свої п'ять копійок Шеррі Блек.

- Ага… - ікнула Чорногорова. - Ще мій рідний дядько - мій друг, який усе навчання морочив мені голову. Настільки древній, що жив у Київській Русі доби Ярослава Мудрого... тисячу років тому.

- Боже, який я там древній. - всміхнувся Шен. - Мені всього лише 1042.

- Та досить мене виправляти! Я взагалі з тобою говорити більш не буду, брехун нещасний. - роздратовано шикнула Лін-Лін.

- Та щасливий я. - обійняв її насилу хлопець, тискаючи, як плюшеву іграшку. І лохматячи волосся до рівня гнізда. - Он, яка в мене племінничка. І взагалі, треба ж комусь було за тобою приглядати, щоб не злякалась, як симптоми проявляться. Ондо кігті вже випускала. Розповісти треба все, щоб... - він спотикнувся об те, що хотів сказати. - Щоб звикала, - і мрійливо додав. - Може в нашій сім'ї навіть дракон ще один з'явиться.

- Хоча ми думали, що ти не успадкуєш. Все ж твій батько людина. - відпила чаю Шеррі.

- Тобто ви всі не в курсі як проявиться іпостась в моєму випадку? - у Лін вже очі на лоб лізли.

- Не знаємо, - трохи винувато буркнула Інґа.

- Це завжди сюрпрайз, - либився вже на всю мордашку Шенг.