Ich träum dabei von dir- Я мрію про тебе

      Ich träum dabei von dir

Липень. Ранок. Думаю година 6-7 ранку. Зовсім нехочеться тягнутися за телефоном, щоб переконатися яка зараз година, аби незруйнувати цей чарівний момент...

...кімната заповнена ранковим сонячним проміням, вікно привідкрите,біла димчаста тюль колихається. Від особливо сильного пориву вітру тюль здіймається догори і прохолодний вітерець, пробігається по тілі, легке покривало не захищає від ранкової прохолоди.

...коханий відчувши цей холодок, обіймає мене міцніше шукає в мені тепло... зітхнув і продовжує спати. Ти такий милий коли спиш, здається я люблю тебе ще більше...

Твій холодний ніс ткнувся у мене між ключицею і шиєю, рука міцно обіймає за талію, нога перекинута через мої стегна... Мене до цих пір дивує як ти спиш. Схиляюся до твого обличчя і самими кінчиком носа торкаюся твоєї скроні, і вище, вдихаю твій запах... я насолоджуюся тобою.

Я люблю тебе. Не витримую і цілую куди дотягаюся, усміхаюся про себе, мені цього мало. Одна рука зажата між нашими тілами, другою провожу по твоєму волосі, потилиці, ще хочеться доторкнутися твого обличчя, але цього краще не робити-ти проснешся, а я нехочу переривати твій сон. Просто милуюся тобою поки ти спиш.

Напевне ти міцно заснув, чи зігрівся, обійми тепер нетакі міцні, а ранкові потреби все відчутні, спати нехочеться. Пробую вибратися, замість себе кладу подушку- ти відразу її обіймаєш, і навшпиньки покидаю кімнату. Ванна тоді кухня. Так добре, вдихаю на повні груди, я щаслива.

Беру стакан з водою і підіймаюся до тебе... Ти все спиш, тримаєш подушку, розлігся на все ліжко, скинув простирадло.

Я присідаю біля ліжка, ставлю стакан на підлогу, кладу руку на ліжко і схиляю на неї голову, дивлюся на тебе. Рідний... Знову торкаюся тебе, по плечі, спину, шию, зариваюся в твоє волосся, а ти робиш вигляд, що спиш-хитрий...

Я чую твоє дихання-воно відрізняється від того, коли ти спиш... у мене був час, щоб пізнати тебе.

Глажу твоє волося, торкаюся вушка,обвожу по контуру, торкаюся твоїх брів, заплющених очей, носа, губ тоді кладу долоню на твою щоку... Ти розслаблений, сонний, милий. Хочу знову вдихнути твій запах, схиляюся над тобою, губами відчуваю твоє тепло, але ти стрімко повертаєш голову і цілуєш мене... всетаки ти неймовірний. Поцілунок до останього подиху, вмить ти підхоплюєш мене і притягуєш до себе, і ось ти заглядаєш мені в очі і повільно схиляєшся до мене, в цей раз поцілунок повільніший але неменш пристрастний.

Напевне потрібно щось сказати, але ми цілуємося як божевільні. Ти зариваєшся рукою у моє волосся, мить аби вдихнути повітря, і твій шепіт у самі губи:

- Я хочу тебе.-і від твого тихого голосу, теплого дихиння у мене мурашки по шкірі...

Обіймаю руками за плечі, ногами охоплюю твої бедра, хочу ще більше відчувати тебе. Ти цілуєш мене в плече, і я пошепки відповідаю біля твого вуха:

- Я також...-  ти повертаєш голову, що дає мені можливість поцілувати тебе в щоку, підборіддя...

А ти вдивляєшся мені в очі, і здається, що надто повільно схиляєшся до мене, і палко цілуєш.

В голові паморочиться, твої очі, весь світ для мене.

- Я люблю тебе.- незнаю хто перший це сказав, зізнання вирвалося водночас.

Наш ранок починається пізніше. Нам сьогодні нікуди поспішати. В грудях лоскоче-комок щасття.

Тільки збираємося снідати, погода чудова, накриваю в альтанці, тобі кава, мені чай, Поки готувала сніданок, ти обіймаєш мене, сперши підборіддя на моє плече, іноді цілуєш шию чи вушко.

А потім разом несимо свій сніданок до альтанки, ти ще приносиш додоткове покривало і накриваєш мої плечі... на вулиці все теплішає, під столом закинула свої ноги тобі на коліна. Ти куриш тільки зараз за чашкою кави, поснідавши. Волосся висохло, ти пригладив його рукою,я дивлюся на тебе і напевне усміхаюся...тихий сімейний сніданок.

Сніданок завершений. Підіймаюся, цілую тебе в щокуі починаю прибирати зі столу, тобі потрібен свій вільний час, тому невідволікаю, готую ще порцію кави. Ти приніс ноутбук до альтанки, подаю твою каву, в подяку ти обіймаєш мене, цілуєш в губи і повертаєшся до своїх справ.

До обіду ще є вільний час, беру книгу і прямую далі в сад, там де зручна велика качеля, забираюся на сидіння з ногами, вкриваюся покривалом, в затінку літня свіжість надто відчутна. Поринаю у світ книги. З часом приходиш ти, сівши притягуєш мене в свої обійми, дивишся що я там читаю, смієшся. Дивишся так ніжно, цілуєш, здається серце пропустило удар, зникають звуки, нам добре разом, і непотрібні ніякі слова.