I'm ̶b̶roke̶n̶
0
Із власних спостережень, спогадів, думок.
I’M BROKEN
Небо темно-синє, неначе оксамит… Далеко звідси горять вогні великого міста. Я стою на даху свого будинку і дивлюся на це все, затамувавши подих…
Як чудово виграють вогні Вінниці. Неначе казка якась… Але тепер я розуміла, що ховається за цим усім. Які люди живуть серед цих чарівливих вогнів. Скільки в них підлості, злості, ненависті…
Пригадавши усе, мені стало ще гірше. З моїх очей покотилися сльози по щоках і скапнули додолу. Я не могла передати словами все, що я відчувала… Те, що я пережила останніми днями – суцільне жахіття.
Але цього ніхто не знав. Ніхто не розумів. Здається, ніхто й не хотів знати, що я відчуваю насправді. Усі хотіли від мене лише короткої відповіді «усе добре», що їх цілком задовольняло. Але думаю, це навіть на краще. Не варто їм було перейматися моїми проблемами.
Я не хочу виявитися зайвою, не хочу заважати… не хочу приносити негаразди своїми проблемами. Але водночас, я не хочу страждати. Можливо, буде краще, якщо я зникну з цього життя?
Стоячи ще за поручнями, я дивилася на місто. Здавалося, ще вчора воно було для мене прекрасним світом… але тепер перетворилося на коридор жахіть.
Я переступала з ноги на ногу. Вагаюся. Всього лиш крок уперед…
#2411 в Молодіжна проза
#949 в Підліткова проза
#3237 в Сучасна проза
Відредаговано: 11.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
