22 частина

Я прийняла душ , помила волосся , тому що після озера воно брудне і навіть не висушивши голову, чимдуж побігла в вітальню.Бабуся розкладала свої речі з сумки. 

-Бабусююю !!

Бабуся:-Ліє, золотко моє

-Як я скучила за тобою

Я міцно обійняла цю милу жінку і так вона мене називає"Лія", так як Влад . Ну якщо бути більш точною ,то це він називає мене так як бабуся Катя. Я дуже люблю свою бабусю , вона пече дуже смачні пиріжки, але звичайно люблю її я не тільки за це . З нею я завжди можу розмовляти про все і вона дасть мені розумну пораду, якщо це потрібно.

Бабуся :-Дивись кого я тобі привезла 

-Кого? Це хтось,а не щось?

Бабуся доцягнула переноску , а з неї маленького,пухнастого котика, білого як сніг кольору. Він дивився на мене своїми великими  очинятами. Я взяла його у бабусі з рук.

-Вауууу.....яке воно милееее. Це мені?

Бабуся ::-Так,він твій. Це хлопчик.Як ти його назвеш?

-Дякуююю. Це найкращий подарунок. А назву я його.....хмм..а хай буде Сніжок. 

Бабуся :-Чудове ім'я. Лиш потрібно ,щоб ти завтра пішла і купила для нього лоток і ліжечко,ну і все в цьому плані.

-Так я обов'язково завтра після школи піду і куплюдля нього все , що потрібно

Мама: - Ну ,що доню сподобався тобі подарунок?

-Ти жартуєш, він неймовірний. Як цей маленький клубочок може не сподобатися?

Тато:- Пішли вечеряти

Ми пішли вечеряти.За вечерьою ми розмовляли, батьки розповідали про свою роботу,  про нову школу, бабуся про свої справи і про своє село,розсаду і квіти, я підгодовувала кошеня їжою з стола. Потім я пішла в ванну кімнату і висушила волосся , яке було ще мокрим . Годинник показував дев'яту годину вечора і я побажавши всім солодких снів , пішла спати.Взявши Сніжка з собою я поклала його на своє ліжко і поки я його гладила він заснув, певно стомився з дороги. Мені дуже захотілося накритися пледом Влада і цілу ніч вдихати його запах. Я згадувала,як він ніс мене на руках, як я лежала на його плечі, як ми дурачилися в воді і бризки летіли в усі сторони. Ці вихідні були чудові , але завтра знову почнеться навчальний тиждень...з такими думками я заснула.

Вранці я проснулася ще до будильника, з кухні аж до мене в кімнату долітав,просто чудовий аромат. Сніжок мирно спав в мене на ліжку.Я вмилася і почистила зуби. Розчесала волосся, і одягнула лавандове плаття з довгими рукавами і оголеними плечима ,воно було трохи вище коліна. Потім я нанесла на губи мій улюблений блиск з ароматом шоколаду і побігла вниз на кухню . 

Бабуся:-О Лія , ти вже прокинулася, яка ти гарна, ця сукня ідеально на тобі сидить. А я тобі тут сніданок приготувала. 

На столі стояв вишневий пиріг і чай.

-МММ..ням,ням. Як смачно

Я поїла,випила чаю, подякувала бабусі ,а потім взула свої фіолетофі босоніжки на невеликих підборах і пішла до школи, а точніше  спочатку за Стасьою, тому що ми домовилися зустрітися в неї біля воріт. 

-Привіт

Стася:- Привіт.Як справи?

-Чудово,до мене вчора бабуся приїхала і подарувала мені маленького котика, я його назвала Сніжком,тому що він білий ,як сніг. І мені сьогодні після школи потрібно піти і купити йому все необхідне, може підем разом?

Стася:-Вау круто , тепер в тебе є пухнастий друг. Я б із задоволенням пішла з тобою, але в мене сьогодні назначено візит до стоматолога

-Ах, шкода. Ну нічого,піду сама.

Так за розмовами ми дійшли до школи. Зайшовши в клас я навіть здивувалася,що Влад не спізнився,а був тут як тут, на своєму місці, кинувши на мене свій погляд, легенько посміхнувся.Я підійшла і сіла на своє місце.

Влад:-Привіт принцесо,виглядаєш неймовірно

Від такого неочікуваного компліменту в мене аж щічки почервоніли.

-Дякую. Не знала ,що ти вмієш говорити іншим  компліменти.

Влад:-Іншим ні. Лише тобі.

-Емм...спасибі,що не став мене будити вчора і відніс в кімнату. Але ти забув свій плед,тож...

Влад:- Я його не забув,а спеціально залишив,тому що не знайшов в тебе іншого,щоб тебе накрити. Після школи я зайду до тебе і ти мені його віддаси, якщо хочеш

Ірина Іванівна:- Ліана,Влад може ви і нам розкажете про що говорите,нам теж цікаво

Вчителька сьогодні була явно без настрою ..

Влад:-Вибачте нас будь ласка 

-Ага,ми вже мовчимо

Ірина Іванівна:- Ого,ти навіть вибачився без сарказму Владе.Ну що ж діти ,продовжимо урок

Ми з Владом вже сиділи тихо як миші,щоб кішка Ірина Іванівна нас не впіймала,а точніше не поставила двійки за поведінку. Я дивувалася з вчинків хлопця і хоч не хотіла сприймати це серйозно, але розуміла ,що він мені подобається, дуже подобається. Я згадувала,як в перші дні ми сварилися,а тут уже і сваритися не хочеться.

На перерві ми з Стасьою вийшли на вулицю і сіли на лавочку. 

Стася:-Що це з ним?

-Ти маєш на увазі Влада?

Стася:- Ага

-Не знаю 

Стася:-Певно закохався в тебе.

-Не мели дурниць

Стася:- Це ти дурно, хлопець він красивий, а дівчини в нього немає. Було одне стерво в нашому класі,вони зустрічалися 6 місяців,а вона йому зрадила з Дімою, це той хлопець,який в тебе м'яч кинув на фізрі. А ще я в шоці як тобі зійшло з рук ,що ти його байк розмалювала, він до нього нікого не підпускає,нікому не дозволяє на ньому кататися і навіть свою колишню ні разу на ньому не катав.

-Ого

Я ще не розказувала подрузі про те ,що на озері був Влад,але вирішила ,що потім розповім. Сама ж згадувала те як в день коли я промокла під дощем, хлопець пропонував мене підвезти. Тобто він реально підвіз би мене на своєму мотоциклі,щоб я не змокла,не дивлячись на свої принципи..

До кінця уроків я капець,як стомилася і скучила за Сніжком.Стася поїхала одразу після школи до стоматолога,ну а я вирушила додому.