18 частина

Прокинулася я рано вранці,була десь година сьома. Мама збирала речі і їжу,та і в принципі все що потрібно для пікніка, а тато їй допомагав. Я пішла вмиватися, а потім також і зібрати деякі речі і одягатися. Так як ми їдемо в ліс ,до озера,то я подумала,що найкраще було б одягнути щось зручне. Погода була просто чудова,тож з собою в сумку я взяла шорти, купальник,топ, футболку ,а також кофту на замочку і спортивні штани ,на той випадок якщо буде холодно. Вдягнула я легеньке ніжно рожеве платтячко і босоніжки такого ж кольору. Мені залишається лише надіятися,що кліщі мене не знайдуть. Я почула голос мами з коридору

Мама:-Доню ти готова?

-Так мамуся,я вже йду 

Я взяла свою сумку з речами і побігла до машини. Ми з батьками поскладали всі речі в багажник і поїхали,але спочатку до Олександра Юрійовича(це їхній шеф). Виявилося,що він живе не так вже й далеко від нас ,ми їхали буквально 5 - 10 хвилин . Будинок і подвір'я були дуже стильні,особливо мені сподобався невеличкий водоспадик. 

Тато вийшов з машини і допоміг чоловікові спакувати речі ,а мама тим часом розмовляла з дуже милою жінкою Єлизаветою Андріївною - це була дружина їхнього шефа. Їхнього сина я не бачила,мабуть він так як і я сидить в машині. 

Потім ми всі разом поїхали до лісу. Я люблю відпочинок на природі. Цілу дорогу я розмірковувала про те ,яким буде той хлопець, можливо ми з ним подружимось? Коли ми приїхали я вийшла з машини. Мама з татом доцягали речі з багажника. 

-Привіт,я Єлизавета Андріївна,а це мій чоловік Олександр Юрійович. Ти можеш називати нас просто тьотя Ліза і дядя Саша.

-Приємно познайомитись,я Ліана.

Дядя Саша: -Яке гарне ім'я

-Дякую

Дядя Саша:- Влад іди сюди ,виходи вже з тої машини. Тут така дівчина гарна, як з казочки. Давай ,давай..

Тільки но я почула ім'я "Влад" ,серце моє забилося в рази частіше і не дивлячись на те ,що я була лише в платті ,мені стало жарко . Тут з машини вийшов він,той самий Влад про якого я подумала. Він ошелешено дивився на мене ,а я на нього.

Тьотя Ліза:- Познайомся Владику - це Ліана. А це її батьки Артем Миколайович і Софія Володимирівна 

Дядя Саша: - Що таке? Чому ви так дивно дивитеся одне на одного?

Влад :- Ми вже знайомі

-Ми однокласники і сидимо за однією партою 

Влад

Сьогодні я з батьками поїхав до лісу і з нами будуть їхні колеги. У них є донька на рік менша від мене. Коли вони приїхали до нас додому я побачив лише якогось чоловіка який допомагав моєму татові складати речі в машину і якусь милу жінку ,що розмовляла з моєю мамою. Донька їхня з машини не виходила,тож побачив я її вже в лісі 

 І яке ж велике було моє здивування,коли вийшовши з машини я побачив Лію . Дівчина дивилася на мене розгубленими очима,вона також не очікувала тут мене побачити.На ній було гарне ніжне плаття,яке дуже їй личило і вона була як сказав мій тато,"наче з казки" . 

Мама:- То це та сама сусідка по парті яка тобі такі симпатичні штанішки вибрала?)Ліаночко,сонце в тебе чудовий смак

Тьотя Софія:- Ліано,то це той самий однокласник якому ти чай на голову вилила?

Ліана:- Так мамо 

Дядя Артем:- Ну що ж дітки , бачите як добре ,що ми поїхали разом до лісу, заодно і спільну мову знайдете тут 

Тато:- Так Артеме ,я повністю згідний з тобою.