17 частина

Сьогодні вже п'ятниця,Влада не було в школі всі ці дні. Як я потім дізналася від Стаса він був на змаганнях з боксу і зайняв доречі перше місце. Не знаю чому, але я була дійсно щиро рада за нього і чесно признатися скучала поки його не було.З ним якось веселіше. Першим уроком у нас сьогодні фізкультура, хто взагалі придумав її першим уроком ставити?Я пішла в роздягальню,щоб переодягнутися, через те,що в школу я сьогодні прийшла трохи запізно,то всі дівчата вже були готові і залишилася лише я . Я одягнула рожеві, спортивні штани оверсайз і топ. Волосся я заклала в пучок ,щоб не заважало і пішла в спортзал. Коли я зайшла ,то до мене підійшла Стася. Я кинула погляд на Влада, він був в спортивних шортах і в майці , його тіло було спортивне і доста підкачане , одним словом він був в гарній формі,але це й не дивно,він ж боксер.

Влад 

Стас: -Вітаю тебе друже, ти молодець 

-Дякую 

В спортзал зайшла Лія і я кинув погляд на ню. У неї дуже гарна фігура,не дарма вона на фітнес ходить,але чесно кажучи думаю,що її фігура і без фітнесу була б дуже гарна. Поки я роздумував ,прийшов Максим Вікторович - вчитель фізкультури. Ми зробили розминку і почали грати в волейбол, спочатку хлопці грали проти хлопців,а потім дівчата проти дівчат. Поки ми грали я іноді поглядав на Лію , вона сиділа на лавочці зі своєю подругою і про щось говорила. Раптом хтось із хлопців відбив м'яч і він полетів прямо в голову дівчині. Я зрозумів це коли почув крик, такий самий як і тоді коли я потягнув Лію за волосся.Сльози покотилися з її очей і я кинув сердитий погляд на винного,він зробив це навмисне і це було ясно з його сміху .Вчитель сказав, що треба, щоб хтось відвів її в медпункт і з нею пішла Стася. 

Ми з моєю подругою розмовляли, я розповідала їй про те , що не дуже люблю волейбол, тому що не вмію нормально грати і тут мені в голову прилетів м'яч. Це було боляче і навіть дуже, сльози якось самі з'явилися на очах. Стася відвела мене в медпункт,а сама повернулася на урок. Медсестра сказала,що удар сильний, проте не дуже,але краще піти додому, про всяк випадок.  Я зайшла в роздягальню,переодягнулася,забрала свої речі і вийшла в коридор. В мене боліла голова.Я зустріла Влада який виходив з туалету.

Влад:- Все добре принцесо? Голова на місці?

-Як бачиш..А що це ти так переживаєш за мене? Недавно сам погрожував ,а тут хвилюєшся..

Він пішов до мене впритул і сказав:

"Ніхто, чуєш ,ніхто не має права тебе ображати! Я нікому не дозволю це робити. Жарти жартами але якщо хоч один ідіот троне тебе хоч одним пальцем , я йому їх переламаю"

"Ти зараз серйозно?" - сказала я здивовано,тому що аж ніяк не очікувала такого та ще й від цього хлопця 

На моє питання він не відповів ,а мовчки обернувся і пішов,ну а я пішла додому. 

Вдома я випила таблетку від болю в голові, подзвонила мамі ,розповіла їй про те що трапилося і заснула. Проснулася я від дзвінка телефону,то була Стася:

Стася:- "Привіт, ну як ти там,все добре?"

-Привіт. Так,уже все добре. Дякую що подзвонила.

Стася: - Я рада ,що з тобою все гаразд . А ось з хлопцем,який запустив м'яча тобі в голову не дуже. 

-Тобто?

Стася:- Влад поставив йому фінгал під оком . Ой а ти доречі не хочеш піти прогулятися завтра? 

-Я б із задоволенням,але ми з батьками завтра їдемо на пікнік з їхнім шефом і його сім'єю. Вони там подружилися і хочуть ще мене з їхнім сином познайомити. 

Стася:- Оу, ясно. А післязавтра?

-Настільки я зрозуміла ми їдемо на усі вихідні,тобто з ночівлею.

Стася:- Шкода . Але гарно тобі відпочити 

-Дякую 

Ми ще трохи поговорили з нею, а потім я думала про те що сказав мені Влад в школі і про те що мені розповіла Стася. Невже він дійсно заступився за мене і побився з нашим однокласником. Дивний він, я його не розумію,чесно.