12 частина

До кінця шкільного дня уроки пройшли на диво спокійно та без пригод. Влад старався не привертати до своєї персони лишню увагу і стомлено лежав на парті. Чесно признатися я слабо вірила в те , що він вирішив здатися, тому чекала на помсту найближчим часом. Додому мені довелося йти самій,тож щоб не було нудно я витягнула з рюкзачка навушники і ввімкнула музику. І тут на моє превелике нещастя почався дощ, серед ясного неба з'явилися хмаринки і пролунав гуркіт який я почула навіть в навушниках. Але це був не грім , повернувшись позаду себе я побачила Влада на крутому чорному байку.

Влад: -Сідай мала підвезу,бо поки додому дійдеш,то промокнеш до нитки

-Ага, звичайно. Я до тебе ніколи в житті на мотоцикл не сяду, навіть не мрій. Чого це ти таким турботливим став?

Влад: - Ну ти змокнеш,захворієш....а хто мене в школі дратувати буде?

"Та іди ти,сама дійду якось"- сказала я,обернулася і пішла геть

Від імені Влада

Коли я вийшов зі школи, то побачив що погода різко змінилася і починає накрапати дощ. Я сів на свій байк і поїхав до воріт школи. Побачивши біля них Лію ,яка мокла під дощем я пригальмував. Її довге, хвилясте волосся та милі заколочки в вигляді метеликів покрилися крапельками. А її ніжки які прикривала лише коротенька спідничка обдував вітер і вони вкрилися мурашками. Не дивлячись на те як вона з мене сьогодні познущалася,мені стало її шкода ,проте на мою пропозицію підвезти її, дівчина відмовила і обернувшись пішла від мене. 

"Ну і мокни собі під дощем"- прокричав я їй вслід і поїхав швидко додому,щоб самому не намочитися.

"Владику ти не змок?"- почув я голос мами з вітальні коли зайшов в будинок

-Трохи,але то таке. Ти сьогодні швидко з роботи.

Мама: - Моєї допомоги там сьогодні вже не потребують. 

"Ясно"- сказав я і зайшовши в вітальню побачив на собі мамин здивований погляд

Мама: -Ти змінив стиль?

-Ні це моя нова сусідка по парті вирішила ,що рожеві штани з єдинорогами будуть личити мені більше ніж мої

Мама:- Сусідка по парті? В тебе? Ти ж від першого класу один сидиш 

-Тепер як бачиш ні. Бо ця принцеса вирішила ,що їй ну дуже сподобалося саме це місце і поступатися вона не буде

Мама:-Оу і ти дозволив їй змінити твій імідж хулігана на пай хлопчика? Що ж це за чудо-дівчина? Познайомиш?

-Знаєш я просто подумав що краще хоч в таких штанах ходити чим зовсім без них. Ця ненормальна зіпсувала мої звичайні штани. 

Мама:- Що ж ти так про дівчинку говориш,слово "принцеса" мені більше сподобалося чути з твоїх вуст. Не знаю що там у вас сталося але думаю ,що вона не навмисне ,не нервуй. А ці штани тобі дійсно більше личать.

-Мам!

Мама:- Ну а ,що ? Вони досить милі. Ти голодний? Їсти хочеш?

-Дякую,ще ні. Піду поки що до себе