11 частина

Ми з Стасьою повернулися в клас і я зловила на собі багатообіцяючий погляд Влада

-Оу, які симпатичні штанішки, сам вибирав чи хтось поміг?

-Поміг. І я цьому помічнику ,голову відірву за такі шутки.

-Ну,ну

Я сіла на своє місце і наче випадково наступила йому на ногу .

"Айй. Та ти знущаєшся?!"- закричав він на ввесь клас

"Влад, я бачу тобі нудно. Іди до дошки. Вже !!" - сказала вчителька історії,яку роздратувала неповага до її предмету

"Валентина Володимирівна,можливо іншим разом? "-сказав з надією в голосі хлопець, який точно не хотів світити своїми єдинорожками на ввесь клас

"Ти ще будеш сперечатися? Швидко до дошки!"

Влад ,в якого не було іншого вибору, попрямував до дошки. А я задоволена власною перемогою спостерігала за реакцією учнів на його штани. В класі почувся гучний сміх,але тривав він не довго ,бо вчителька сказала : "Так,діти тишина в класі", а потім звернулася до хлопця:"Влад, я бачу ти змінив стиль, якби ще поведінку поміняв...сідай вже "

Він повернувся на своє місце і до кінця уроку мовчав ,щоб вчителька точно не передумала. Продзвенів дзвінок і я швидко схопивши Стасю за руку вибігла в коридор і розлючений Влад не встиг сказати мені навіть слово.

Стася:-Я в шоці,Ліана ти взагалі безстрашна.Ще ніхто за час його навчання тут ,не діставав його так як ти

-Буде знати як мене за волосся смикати.Так ти почекай мене тут ,а я піду носика припудрю.

Стася: - Ок.

Я пішла ,залишивши Стасю одну. Коли я виходила з туалету,біля дверей на мене чекав Влад.

Від імені Влада

Я зі Стасом вийшов з класу подумавши ,що штани які купила для мене Лія не настільки погані.І нічого страшного не станеться якщо я пройдуся в них шкільним коридором, тим паче, що сьогодні гарна погода і більшість учнів зараз на вулиці. Я все ще був дуже злий на цю малолітню стервочку яка виставила мене перед всіма посміховиськом . Вона лише другий день в нашій школі і в мене вже таке відчуття , що це мені треба її боятися, а не їй мене. Такі думки я постарався одразу прогнати. В кінці коридору я побачив як щойно згадана мною особа піднялася з лавочки , щось сказала своїй подрузі і кудись пішла. Ми зі Стасом підійшли до його дівчини і він сів біля неї.

"Куди це втекла твоя подруга? Мене злякалася?" - запитав я дівчину

"Заспокійся, вона тебе навіть не бачила. Носика пішла припудрити" - відповіла вона і пригорнулася до Стаса

"Добре сидіть голубки , не буду вам заважати"- сказавши це я швидко попрямував до туалету і став під дверима чекаючи на Лію 

"Не знала ,що ти ходиш в жіночий туалет" - сказала вона побачивши мене

: - А я не знав,що ти кицька

Ліана:-В сенсі?

- В сенсі маєш 9 життів

Вона  дивилася на мене своїми на прочуд гарненькими,карими і повними нерозуміння і цікавості очинятами в яких я не бачив ні капельки страху. Продзвенів дзвінок і Лія ловлячи момент швидко пішла від мене кинувши на останок : "Вибач Владику,мушу йти. Знаєш я не люблю запізнюватись , так як ти, зустрінемося на уроці. До речі тобі дуже личуть нові  штани, правда в мене гарний смак?"

*Смак у неї дійсно гарний, тут не поспориш*, подумав я і побіг на урок