5 частина

Пройшло десь 20 хвилин уроку і в клас зайшли Стас з Владом 

"Вибачте за запізнення" - сказав Стас вчительці,яка пояснювала нову тему 

"Сідайте хлопці, я навіть не хочу питати де ви були і чому так вигдядаєте " - сказала вона з цікавістю поглядаючи на Влада який стояв можливо трохи сухіший ніж той  яким я його залишила

Вони попрямували на свої місця. А діти в класі ледве стримували сміх дивлячись на Влада,тому що виглядав він дійсно кумедно: його фіолетове худі було в великих мокрих плямах а від його гарної зачіски залишилося лише мокре волосся яке він як-небудь повитирав серветками , які мало чим йому допомогли. Він сів на своє місце ,явно розлючений і тихо щоб не привертати лишню увагу сказав мені :

"Тобі повезло Лія, що сьогодні скорочений день і мені не доведеться ходити в такому вигляді по школі " 

"А тобі повезло, що я п'ю чай без цукру, Владику"- сказала я з самовдоволеною усмішкою

"Не називай мене " Владиком",для всіх я Влад і ти не виключення" - сказав він сердито

"А ти не називай мене" Лія", я для всіх Ліана і ти також не виключення" - відповіла я

"Це ми ще подивимось"- з загадковою усмішкою промовив він

" Що ти хочеш цим сказати? "- запитала, подивившись на нього

Продзвенів дзвінок і вчителька сказала що ми можемо йти додому

" Дізнаєшся потім Лія "- кинув він і не давши мені заперечити вийшов зі Стасом з класу, гучно закривши двері

До мене підійшла Стася і ми разом пішли додому, як виявилося вона живе на моїй вулиці , тому додому ми тепер можемо ходити разом. По дорозі ми розмовляли на різні теми :

- Ну що там Влад, нічого тобі не казав?

-Сказав що мені повезло, що сьогодні скорочний день

-Погрози?

-Щось по типу того, але не на ту напав. Ти доречі чому не сказала одразу ,що Стас твій хлопець?Ви просто такі схожі та щей сидите разом, що я подумала....

- "Що ми брат з сестрою.. "- перервала мене Стася

-МГ...так

-Ти не одна так думала , коли ми зі Стасом кудись ідемо разом , то всі так думають

-Ясно. Ви мила парочка.

-Дякую...Ми вже майже рік зустрічємось

-Круто

-"А ось і мій будинок."- вказала вона рукою на гарний двохповерховий будинок з гарним,великим подвір'ям.  

-"Давай тоді завтра зустрінемося тут і підемо разом до школи?"- запропонувала я

-Так давай. До зустрічі.

-До завтра.

Коли я прийшла додому , батьки ще були на роботі , тож я вирішила переодягнутися, трішки відпочити , а потім приготувати вечерю.