До початку уроку залишалося ще 20 хвилин, тому Стася вирішила показати мені школу, звичайно спершу ми пішли в кафетерій , тому що я правду кажучи вже зголодніла та і моя подруга теж . Купивши два мафіни і м'ятний чай ми пішли продожувати екскурсію по школі. Коли я вже побачила всі частини цїєї великої будівлі , в якій мабуть ще зо 100 раз заблукаю поки запам'ятаю , що тут і де знаходиться, ми з Стасьою стояли і розмовляли на подвір'ї школи:
" А Стас випадково не твій брат?"-, запитала я, просто ви дуже схожі
"Я її хлопець" - відповів на моє питання Стас, який щойно підійшов до нас разом з Владом
" Справді? " - подивилася я здивовано на подругу
"Так, він мій хлопець " - відповіла Стася , проте я вже її не слухала, тому що вся моя увага була прикута до Влада який поЇдав мафін, який я ще не встигла з'їсти з моєї руки
" Мммм...шоколадний, мій улюблений"- сказав облизуючись хлопець
"Ти,тии..ти що собі дозволяєш?Це - мій сніданок!!!" - ступінь моєї злісті зашкалював
"Уже мій" - сказав хлопець забираючи від мене мафін, ти ж не будеш за мною доїдати, може ти мені і чай віддаш а то запити немає чим - показав він пальцем на стакан з уже холодним чаєм у моїй руці
"Чай?" - перепитала я дивуючись від його наглості
Стася зі Стасом застигли очікуючи розвитку подій
"Угу"- відповів Влад доїдаючи останній кусочок
"Звичайно,мені не шкода,тримай" - сказала я і вилила йому на голову майже ввесь чай зі стакана
Він який точно не очікував такого від мене аж подавився і поки хлопець відкашлювався і оглядав мокрі плями на своєму одязі і чай який стікав з його волосся я поклала йому в руку стакан , кинувши на останок : " Там ще трішки залишилося, можеш допити"
Саме тоді задзвенів перший дзвінок і ми з Стасьою побігли на урок залишивши хлопців одних
-Ти не перестаєш мене дивувати , подруго
- Він сам напросився , хто йому винен?
- Може ти біля мене за парту сядеш?
- Ну ні я цьому "павліну самозакоханому" не поступлюся
-" Як хочеш, твоя справа" - сказала вона з схвильованими очима і ми зайшли в клас, якраз з другим дзвінком