До кінця уроку Влад мовчав і навіть не дивився в мою сторону, нарешті продзвенів дзвінок і всі побігли на перерву. Поки я збирала свої речі до мого невеличкого,світло - рожевого рюкзачка з медведиком на ньому , до мене мене підійшла дівчинка з рижим волоссям , необережно зібраним в хвостик і зеленими очима ,які виблискували цікавістю.
"Привіт, я Станіслава, але можна просто Стася"- з усмішкою на пів обличчя сказала вона
"Привіт , я Ліана , приємно познайомитися"- відповіла я дівчині
" Ну ти даєш Ліана, я була м'яко кажучи в шоці, ну і ввесь клас теж" - сказала Стася поки ми прямували в сторону коридору.
"Ти про що?" - здивовано запитала я
" Про те що ти Владові сказала. Його всі в класі бояться, окрім його кращого друга Стаса , йому навіть вчителі рідко коли перечуть , його батько якась велика штучка в місті , багато чого вирішує і ще й нашу школу спонсорує, мабуть якби не він то його синочка вже давно б вигнали звідси за таку поведінку. Чесно кажучи ніхто не очікував від нього настільки спокійної реакції на твої слова " - відповіла моя нова подруга на запитання
Ми вийшли на шкільне подвір'я і сіли на лавочку.
" Я не дозволю щоб зі мною так спілкувалися , це вже наглість " - сказала я , а сама згадувала його слова, які ніхто окрім мене не почув..