"Дорога до дому" Частина друга

—Приношу свої вибачення, я трохи погарячкував. 
—Джейкоб ти ж знаєш я не за вибаченнями твоїми прийшов.! 
—Знаю, но і ви також знаєте що він це заслужив. 
—Те що я думаю неважливо, важливо те що ти вже не той хлопчисько який лазив по чужих кишенях, і не все вирішується кулаками... 
—Знаю, но кулаками в мене вирішувати проблеми получається найкраще, інакше я просто не вмію  
—Я не буду тебе переконувати так як я не твій батько, но все ж, ти розумніший аніж ти про себе думаєш. 
—Гаразд я постараюсь бути більш стриманим в майбутньому 
—І ще капітане... 
—Так?—Повернувся уже виходячи із кімнати капітан. 
—Дякую! 
—За що? 
—За все! 
—Гаразд, не нароби дурниць поки не долетимо хоча б. 
—Вийшовши із кімнати Говард із Девісом який вирішив зачекати за дверима, пішли пропустити по декілька стаканчиків по старій дружбі згадюючи старі бої та поминаючи старих знайомих яким не судилось бути в цей момент разом з ними. 
... 
—Ми вийдемо  із просторової капсули через, три... два... один! 
—По прибутті на місце призначення перше з чим потрібно було розібратись так це не підготовка до розвідки планети чи навіть не первинний віддалений аналіз, а куча астероїдів та космічного мусору який без переривно проносився повз кораблі і врізаючись в них. 
—Активувати всіх бойових дронів!—Викрикнула Капітан. 
—Який тип націлювання?—вигукнув один із присутніх. 
—Довільний! Нехай стріляють у все що рухається у нашу сторону і може привести до будь яких пошкоджень. 
—Прийнято... дрони активовані! 
—Капітане в нашу сторону рухаються декілька доволі великих астероїдів із різних напрямків!—Злегка схвильованим тоном проговорив Поуенс. 
—Маневрувати! Пропрацюйте оптимальний маршрут! 
—Не вспіваємо! 
—Активувати РоФів, нехай збивають, всі інші вийти із формації, вони менші і маневреніші, самі справляться, 
—Прийняв, віддаю розпорядження. 
—Відправте сотню дронів на прикриття транспортника, при його габаритах він не ухилиться від всіх астероїдів, втратите транспортника будите  базу будувати із трави та грязі 
—Довкола від Невади сипались вогні у всі сторони які супроводжувались масивними вибухами, та підтримувались світлом двигунів які працювали на всю свою потужність, а в цей час три із чотирьох Роботизованих Фрегатів які нагадували формою м’яч для амереканського футболу почали по свої окружності здуватись перетворюючись радше у сферу но уже поділену зазором на дві половини по центру від якого почали інтенсивно наростати спалахи світла із середини, но і ці дві півкулі поділились ще на шість частин кожна тільки вже прямими лініями до центру приймаючи  устрашаючу  форму дванадцяти лез оточуючих цей незамисловатий об’єкт кожне з лез якого являлось фотонною гарматою на рухомій ніжці ніби павучих ніг просто прикритою цим листком заерху як бронею щоб захистити від радіації з середини та пошкоджень із зовні, від залпу РоФів декілька великих астероїдів перетворились на космічний пил! 
—РоФ один, два та три успішно вразили більшість об’єктів середнього розміру. 
—За скільки буде готовий четвертій? 
—Ще сорок секунд 
—Вогонь по готовності, після знищення всі вторинних об'єкті номер один та два також перенаправити на цю глибу! А третій на прикриття транспортника!—Злегка схвильованим тоном примовила капітан указуючи на астероїд більший від «Невади» в декілька разів. 
—В цей час РоФ номер чотири набирав заряд для масивного залпу по астероїду, сам же фрегат прийняв дещо іншу форму, одна з півкуль розкинулась заді наче шестилиста  квітка із гострими пелюстками, а передня звузилась формуючи ніби дуло у напрямку астероїда в середені якого все яскравіше і яскравіше проскакували іскри наче у якійсь футуристичній гарматі, хоча ніхто із звичайних людей на землі про таке озброєння навіть не догадувався. 
—Три... два... однин... залп! 
—Із гармати вирвався промінь синюватого кольору прорізуючись прямо через велетенську глибу ніби ніж через масло, ще декілька секунд і засяяв вибух розколовши астероїд на декілька менших за які тут же взялись дрони, бортові гармати Невади та інші два Фрегати. 
—Прорвались! Мало що бракувало 
—Поуенс не скигли, проведи діагностику та доклади про втрати. 
—Всі системи в нормі, із втрат декілка десятків дронів, їх інші дрони в даний момент буксирують в злітно посадочну шахту, про можливість ремонту доповім згодом. 
—Гаразд, Нельсон до якої з планет в цій сонячній системі нам летіти?    
—В даний момент я проводжу збір даних, це займе декілька хвилин, но думаю до ось тієї зеленої—Указавши пальцем у голограму сонячної системи проговорив зайнятий картограф 
—Ми зачекаєм, Поуенс віднови формацію всіх інших кораблів, і повідомте хтось цивільним що це не початок міжгалактичної війни а всього навсього астероїдний пояс 
—Міс Валет я закінчив збір даних, ось подивіться —Посердь зали на великому голопроекторі висвітлилось зображення повністю зеленої планети із трьома маленькими місяцями   
—Повністю зелена? Що на рахунок кисню та води?  
—Моря займають сорок три проценти, причому думаю насичені різного роду мінералами через що і моря також зелені, що на рахунок кисню, то показники показують рівень вище норми но в допустимій зоні, на планеті густа рослинність, імовірно здатна до фотосинтезу 
—Значить це вона, скорегувати курс та запустити двигуни! Орієнтовний час прибуття?  
—За три години ми повинні бути вже на орбіті 
—Добре, запустіть діагностику зондів та починайте збір розвід груп 
... 
—Перед десантуванням всім ретельно перевірити десантні шатли та БоРДів побачу що хтось покинув свій БоРД буде замість піддослідних щурів у наших біологів, всім зрозуміло?—Перед скупченням десантників стояв підполковник Фароу  із палючим поглядом бувалого воєнного та коротким чорним волоссям якого недавно назначили відповідальним за всі військові операції 
—Так точно! —Почувся хор голосів заповнюющий зал підготовки десанту 
—Добре всі по машинам! —Все наповнилось жорстким механічним звуком, від металевих гігантів, що самостійно загружались в десантні шатли, хоча ці шатли уступали розмірам тим що рухались самостійно назовні і могли вмістити дві повністю екіпіровані роти, но вони вільно вміщались на Неваді їх можна було використовувати більш практично від тих воєнних баз на іонній тязі ззовні, хоча і вміщали вони всього п'ять БоРДів та двох пілотів 
—Джейк, запізнюєшся! —Почувся лагідний голос Луізи із Робота на грудях якого красувався червоний хрест та із великим рюкзаком задні в який вілно можна було б вмістити людину 
—Якщо б мене випустили з під арешту швидше я б не запізнився  
—Потом будеш жалітись, займай своє місце і готуйся до висадки! —Почувся наполовину електронний та гучний голос капітана і в цей же момент повз Джейкоба із гучними ударами механіки по металевій підлозі пройшов капітан у свої машині, вібрація від кроків якої відчувалась навіть на кінчиках волосся голови Джейкоба, робот не обертаючись підняв праву руку вказуючи на пусту машину ніби придаючи сили словам сказаним раніше! 
—Джейкоб підійшов до своєї машини яка ще більш ніж на два метри перевищувала його голову, нажавши щось на пульті прикріпленому до лівої руки робот опустився на коліно та із характерними звуками відкрив броню на грудях що закривала кабіну пілота 
*Голос гучномовця у десантній залі*  
—Ми вийшли на орбіту до десантної операції залишилось п'ять хвилин, всім зайняти свої місця та завершити підготовку, відлік почнеться з тридцяти секунд. 
—Джейкоб ти йдеш чи тобі може в кімнаті під охороною три місяці було мало? 
—Уже іду! —бойова машина Джейкоба закрилась та попрямувала на ще пустующе місце в десантному шатлі. 
...  
—Всі двадцять чотири групи доповідають про готовність до висадки, проводиться завершаючий аналіз перед запуском шатлів та супроводжуючих винищувачів із дронами, до старту залишилось менше чотирьох хвилин! 
—Дякую Поуенс! —Капітан стояла із задумливим виглядом біля ілюмінатора вглядаючись у планету перед ним. 
—Капітане!? 
—Все впорядку! Просто хвилююсь, трохи —Уже менш схвильовано вимовила Саманта 
—Як думаєте це наш новий дім? 
—Поки рано гадати! Но я на це надіюсь не менше аніж всі інші 
—А вона красива! Як назвемо? 
—Хах Нельсон я розумію що в тобі проснувся дух першовідкривателя но може трохи зачекаєм із іменем? 
—Вибачте, просто хвилююсь як і всі інші 
... 
*Дві хвилини до старту* 
—Десь у одній із дальніх зал біля великого ілюмінатора позбирались діти, вдивляючись своїми блискучими очима в яскраву планету, а позаду схвильовано чекали їхні батьки із великими надіями що їх вибір не призведе до вічного скитання у космосі  
*Шістдесят секунд до старту* 
—У барі цивільні із військовими що не були в числі розвідувальних груп випивали дивлячись в екран на якому скоро мали появитись відео із розвід-дронів 
—Скоро почнеться! 
—І без тебе знаємо Віллі, тихо! 
*Тридцять секунд до старту* 
—На стартовій площадці почувся приглушений відлік із виплившим табло відраховуючим секунди  
—Луіза, Кіріґая готові до вечірки? 
—Ати що, не встиг змія приборкати перед  стартом? Усміхнувшись від хвилювання відповів Кіріґая 
—Фу фу фу, як грубо, хлопчиська що тут скажеш. 
*Три*  
*Два* 
*Один* 
—Ну що дівчатка поїхали! —Із динаміків прозвічав голос пілота 
—І синхронно заричали двигуни двох десятків десантних кораблів та ще двох десятків винищувачів які вилітали у відкритий космос де їх зустрічали ще майже п’ятдесят дронів, що супроводжували їх. 
—Ну нехай вам щастить —Ледь чутно про себе сказала капітан 
—І в ілюмінаторі появилась група бойових машин що прямувала до зеленої планети 
—Вхід в атмосферу через , три... два... один!— Всі дев'яносто шість машин по черзі запалали від входу в атмосферу 
*Звук бортового комунікатора Невади* 
—Доповідаю, ми успішно увійшли у нижні слої атмосфери, починаємо розвідувальну операцію!