Пролог

Ненсі

Я йшла до вівтаря під руку з батьком. На моєму обличчі була напівпрозора фата, але я чітко бачила Кая. Він стояв біля священника і швидко витирав сльози зі щік. Я посміхнулася йому у відповідь. Сьогодні був наш день.

Каю було чотири роки, коли я народилася. Ми знали одне одного все життя. Він бачив мене будь-якою: веселою, розбитою, слабкою. Коли вбили Еріка, мій світ розсипався на шматки. Я місяцями не могла встати з ліжка, не бачила сенсу жити далі й просто тонула в горі. Кай не відходив від мене ні на крок. Він сидів поруч у найтемніші ночі, терпів мої істерики, змушував їсти й крок за кроком витягнув мене з того пекла. Він допоміг мені стати на ноги.

Сьогодні Каю виповнилося двадцять дев’ять, і він мав стати моїм чоловіком. Наша дитяча дружба давно переросла у дещо більше. Ми стали опорою один для одного.

Мій батько був сенатором. Останні місяці в штаті коїлося повне божевілля: банди об’єдналися під керівництвом нового ватажка і пішли відкритою війною проти влади. На вулицях щодня лунали вибухи, відбувалися теракти та перестрілки. Батько був під постійним прицілом через свою посаду, а Кай щодня ризикував життям на службі в поліції.

Весілля було не на часі. Але повстання тільки набирало обертів, і ми розуміли, що безпечний момент може не настати ніколи. Я більше не хотіла чекати. Я хотіла бути поруч із Каєм офіційно, хотіла мати власну сім’ю. Хотіла, щоб він повертався після важких змін додому, де я могла б його обійняти й дати йому спокій. Ми вирішили розписатися тихо, у невеликій церкві, покликавши тільки найближчих людей.

Батько довів мене до вівтаря. Він посміхнувся, подивився на мене з гордістю і передав мою долоню Каю. Пальці нареченого стиснули мою руку. Ми подивилися одне одному в очі. У його погляді було стільки тепла, що весь мій страх перед подіями в місті просто зник.

До нас підійшов священник. Він розгорнув книгу і вже відкрив рот, щоб почати церемонію, як раптом вхідні двері церкви з гуркотом розчахнулися від удару.

У приміщення забігли озброєні люди в камуфляжі. Вони швидко розбіглися по залі й націлили автомати на гостей. Люди закричали, хтось впав на підлогу між лавами.

Моє серце обірвалося. Кай зреагував за секунду: він смикнув мене за руку, закриваючи власним тілом. Зброї при ньому не було, але він виструнчився вперед, готовий захищати мене кулаками.

Слідом за бойовиками в церкву зайшов ще один чоловік. Він був високий, міцної статури, у чорному класичному костюмі. Його обличчя повністю закривала чорна маска. У руках він тримав автомат, дуло якого було направлене просто на Кая. Чоловік ішов повільно і впевнено.

Мій батько різко підвівся зі свого місця в першому ряду. 

— Що тут коїться?! — крикнув він на всю залу. — Хто ви такі?!

Один із бойовиків тут же підскочив до нього, вдарив прикладом по дерев'яній спинці лави й наставив ствол йому в груди:

 — Сядь назад, сенаторе! Сиди й мовчи, якщо хочеш жити.

Батька грубо змусили сісти.

Чоловік у чорному навіть не подивився в їхній бік. Він підійшов до нас майже впритул. Кай не відступив ні на крок. 

— Хто ти такий, чорт забирай? — різко запитав Кай.

Незнайомець не промовив жодного слова. Він лише ледь помітно кивнув двом бійцям позаду себе.

Ті миттєво кинулися вперед. Кай спробував захищатися, завдав удару одному в щелепу, але сили були нерівними. Другий бойовик збив його з ніг. Мого нареченого повалили обличчям на холодну підлогу, заламали руки за спину, і дуло автомата вперлося йому прямо в скроню.

Кай люто гарчав і смикався, намагаючись вирватися, але його притисли до плит так, що він ледве міг дихати.

— Не рипайся, — процідив бойовик над ним.

Сльози бризнули з моїх очей. Я кинулася вперед, намагаючись відштовхнути автомат від голови Кая: 

— Відпустіть його! Хто ви взагалі такі? Що вам потрібно?

Чоловік у чорному ступив до мене. Я спробувала вдарити його в груди, замахнулася, але він легко перехопив мої зап’ястя однією рукою і викрутив їх. Іншою рукою він перекинув автомат за спину, зробив крок уперед і підхопив мене під ноги, відриваючи від підлоги.

Я почала відчайдушно пручатися, била його ногами, намагалася викрутитися, але його руки тримали мене мертвою хваткою. Він навіть не збився з кроку.

Незнайомець розвернувся і швидко рушив назад до виходу з церкви.

— Ненсі! — закричав Кай із підлоги так відчайдушно, що його крик перекрив усі інші звуки в залі. — Ненсі!

Кай знову забився в руках силовиків, намагаючись підвестися. Батько кричав, гості в паніці тулилися до стін. Я продовжувала вириватися, але чоловік у масці просто ніс мене крізь відчинені двері на вулицю, де моя фата впала на поріг і залишилася позаду.

У той момент я навіть не уявляла, в який кошмар перетвориться моє життя…

ОНОВЛЕННЯ ЩОДНЯ О 07:00 (але можуть бути вихідні дні)

❤️Будь ласка, поставте історії сердечко та додайте її до бібліотеки, щоб не пропустити оновлення❤️