13. Це було не караоке.... Все спочатку

  —  Лано, Арсен Рустамович у себе? — запитав  Антон, начальник  нашої охорони. 

 — Так, але в нього відвідувач, зачекай, будь ласка…

 — Добре, — він сів на стілець біля стіни, а потім  посунув його до мого столу. 

Якийсь час спостерігав,як я гортаю телефонний довідник, а потім з властивою йому невимушеністю запитав: 

 — Що там з вечіркою? Всі будуть? 

 — Багато в кого не виходить… Шеф спочатку планував накрити столи прямо в офісі, в залі засідань, але потім вирішив, що з тим буде багато мороки, адже дівчатам доведеться  все готувати, тоді прибирати… Хай навіть і замовимо страви в ресторані, але всі ті клопоти з прибиранням… Тож потім плани змінилися, і він звелів замовити залу в якомусь барі. 

 — Мені це теж більше подобається, — підморгнув Антон. — Ну погодься,  п’янка в офісі — це якось не цікаво. 

 — Я взагалі не люблю гулянки, — знизала плечима я. 

 — Та ну, якщо в гарному місці, то тобі сподобається! Шеф куди планує нас повести? 

 — Він сказав мені вибрати заклад, а я зовсім в них не розбираюся. От надумала подзвонити по різних барах і запитати, які в них ціни, які умови. Спершу трохи погуглила, але  потім вирішила, що надійніше переговорити з менеджерами по телефону…

 — То це займе до фіга часу, — заявив Антон.  — От давай я тобі порекомендую класний заклад, називається “Дезіре”.

 — Не чула про такий…

 — Я там був недавно з приятелем, дуже гарна кухня, затишно, цікаве шоу, і караоке є!

 — Караоке — це добре, — я згадала, що Арсен Рустамович щось згадував, що добре було б, щоб у барі були якісь розваги, аби не просто поїсти й випити, а й “культурно відпочити”. Він сам усунувся від вибору закладу для вечірки, сказав, що недавно в місті і  майже не знає, куди тут можна піти. 

 — Ага, я люблю караоке, — Антон виглядав задоволеним. — Візьми подзвони в те “Дезіре” одразу, й заощадиш час. І ціни там нормальні! 

 — Ну добре, — я побачила, що з кабінету боса виходить відвідувач, і кивнула Антону, після чого він піднявся з місця і пішов “на килим”.

А я знайшла у довіднику “Клуб “Дезіре” і набрала номер адміністратора…

Через кілька хвилин справу було вирішено — у них якраз був вільний зал на завтра, і мене запевнили, що такої кухні і такого відпочинку, як у них, мені більше ніде не знайти. 

Я з радістю відзвітувала Арсену Рустамовичу, що питання з баром вирішене. Він навіть похвалив мене, що я так оперативно справилася. Але… Видно, мені на роду написано потрапляти в незручні ситуації. І одна з них очікувала мене саме в “Клубі “Дезіре”...

***

 — Лано, — сказав шеф, роззираючись навкруги, коли ми переступили поріг  центрального залу клубу, звідки мали перейти в трохи менший зал, замовлений спеціально для нас. — Тобі не здається, що це не зовсім караоке-бар? 

Я озирнулася навколо. Чесно кажучи, жодного разу не доводилося бувати в караоке, бачила тільки по телевізору, як там відпочивають відвідувачі. Цей зал мало нагадував побачене на екрані, але хтозна, раптом це просто така місцева специфіка? 

 — Ну… як би… мені сказали, що тут хороша кухня, — пробурмотіла я. 

 — І стриптиз-шоу на закуску, — він вказав на металевий пілон, що знаходився посередині зали на невисокому підвищенні.

 — Вибачте, я, мабуть, щось переплутала, — я пошукала очима Антона, але він уже встиг десь зникнути. 

Цікаво, чи він спеціально вирішив таку підлянку мені влаштувати, чи може, сам помилився? 

Втім, зараз уже виясняти не було сенсу. 

Наші колеги з цікавістю роззиралися навколо і не виглядали невдоволеними. Скоріше, це для них була весела пригода у їхній нудній офісній рутині. 

 — Може, спробувати замовити зал десь в іншому місці? — я розуміла, що це безглузда ідея, адже от зараз на зараз усе мало бути зайняте. Ще якби нас було пару чоловік і потрібен був лише столик.. Але нас було багато, і до того ж, зал був оплачений, страви приготовані…

 — Лано, тобі невеличка порада, — сказав Арсен Рустамович, нахилившись до мого вуха. — Якщо ти десь налажала, то ніколи не треба нічого пояснювати і виправдовуватися. Вдавай, що саме так і  було задумано з самого початку…

На щастя, все виявилося не так страшно. У нас був окремий зал, тож любителі стриптизу нам не заважали. Тільки з того залу долітала музика, але більше нічого не відволікало нас від дегустації страв ( які дійсно були смачні) та спілкування. 

***

Але через деякий час, як то часто буває на вечірках, запанувала невелика пауза. Чоловіки піднялися з місць і попрямували в курилку, а жінки збилися в зграйку і стали пліткувати на різні теми. Я ж вирішила, що мені не зайвим буде відвідати вбиральню, і тихо вийшла з залу. 

Цікавість змусила мене, поки я йшла по коридору  в протилежну частину приміщення, де знаходилися вбиральні, зазирнути до великого залу і трохи подивитися на виступ танцівниці. Це виявилося досить цікаво, і я подумала, що, мабуть, все на краще, адже коли б я ще побувала на стриптизі. Так би й не побачила ніколи вживу, як тут усе відбувається!