7. Втілення фантазій в реальність, але з поправками. І регулярний секс, про який я давно забула

АРС

Сьогодні я багато працював за компʼютером. Проект, над яким я працював, виходив на фінальну стадію, і треба було його доробити. Це був додаток розумного будинку, в якому розміщувалось керування сигналізаціями, світлом і опаленням. Важливо було зробити «все в одному» і при цьому залишити його дуже легким в користуванні, щоб керувати могла навіть дитина. 

Пару разів до мого кабінету заходила Рита: вона приносила то чай, то обід, то перекус. Все ж, в мене була просто ідеальна дружина: красива і хазяйновита, я не міг нарадуватись. При цьому вона ще й дітьми займалась. 

Так, у нас вже не було тієї пристрасті, що дванадцять років тому, але я все одно любив її. Просто ті двадцять відсотків, яких мене не вистачало, я знаходив в Інні. 

Інна мене дуже приваблювала, і я сам не знав, чим саме. Але коли думав про неї, то життя, яке я звик вважати сірим, ніби наповнювалось відтінками нових кольорів. Я не міг сказати, що кохаю її. Я все ще кохав Риту, я був упевнений у цьому на всі сто відсотків. І присутність в моєму житті Інни тільки посилювала моє бажання навіть займатись сексом з дружиною. 

Думаю, вона відчувала щось подібне. Те, що їй не міг дати її чоловік, я намагався дати сторицею. Але Я ніколи не обіцяв їй вічного кохання чи чогось подібного, я говорив про це з самого початку наших стосунків, точніше, до того, як вони реально почались.

Від роздумів про Інну мене відволікло відкривання дверей: певно, Рита знов принесла перекус, хоча ще й рано.

І дійсно, замість того, щоб поставити щось на стіл, вона торкнулась долонями моїх плечей:

— Костю, тобі треба трохи розслабитись, — тихо скзаала вона, нахилившись вперед і вниз, прямо до мого вуха. 

— Я вже майже закінчив, — я усміхнувся, повернувшись до неї через плече і зазираючи в очі. 

— Я відвезла дітей до бабусі, — промуркотіла вона тихим голосом. — Сьогодні ми можемо не стримуватись, можемо поексперементувати...

— Поексперементувати? — перепитав я.

— Так, — вона кивнула. — У тебе є якісь фантазії? Сьогодні ми можемо їх втілити, щось новеньке...

— Новеньке...

Я на секунду замислився. 

В голові чомусь всплила картина того, як я був у душі і думав про Інну. Що як знов піти туди? Попросити Риту зробити мені приємне, заплющити очі і уявити... А спочатку знов подивитись на те фото...

Тільки-но я подумав про такий розвиток подій, тіло миттєво почало реагувати. 

— О, я дивлюсь, ідея тобі сподобалась, — радісно прокоментувала дружина, подивившись мені в район штанів. — То що, Костю, яка в тебе фантазія? 

— Душ, — коротко сказав я і навіть не впізнав свій голос.

Він став інакшим. Нижчим, тихішим, більш хижим... Виявляється, я люблю подібні ігри? Що ж, приємно дізнаватись про себе щось новеньке навіть після стількох років шлюбу. 

— Душ? — злегка здивовано перепитала Рита.

— Не хочеш? — відповів я питанням на питання.

— Та ні, — вона похитала головою. — Я не проти, просто це трохи неочікувано... Але там же буде світло...

— Ми можемо вимкнути світло і запалити свічки, — запропонував я. — В тебе ж є, я знаю.

— Так, це хороша ідея, добре, — вона усміхнулась і чмокнула мене в губи. — Тоді пішла все підготую і позву тебе!

— Добре, — я усміхнувся. — Чекаю...

***

Коли Інна завела мене у ванну мало не за руку, я усміхнувся... Свічок було аж надто багато, всі двадцять. Тут було надто світло, а я хотів бути майже в темряві, щоб можна було вдосталь пофантазувати. 

Я підійшов до свічок і почав їх задувати.

— Костю, що ти...

— Давай зробимо атмосферу більш інтимною, — усміхнувся я і задув чергову порцію свічок.

Залишив тільки дві і тепер тут була та сама напівтемрява, яку я хотів.

— Костю, тут темно... — прошепотіла Рита.

— Іди до мене, — я потягнув її до себе і почав роздягати. 

Повільно, річ за річчю, все падало на підлогу. Рита тремтіла в моїх руках, їй було дуже незвично і, схоже, прохолодно.

Щойно я роздягнув її, почав роздягатись сам. Їй же тим часом сказав залазити в нашу душову кабінку і налаштувати воду... Я був у передчутті прекрасного завершення цього прекрасного дня. Перед тим, як залазити до душу, я відкрив мобільний, щоб глянути на ту фотографію, що Інна прислала мені зранку.

— Що ти там робиш? — запитала Рита.

— Вимикаю звук, щоб нам ніхто не завадив, — сказав я, нарешті зайшовши в нашу переписку і відкривши на весь екран фото Інни. 

Пройшовся поглядом по всім її вигинам, ще раз згадав в деталях ранок і одразу відчув себе бадьоріше... Так, так справа піде швидко... 

14. Інна. Про регулярний секс я давно забула

 — Ну добре, я не  зможу чекати, поки ти звільнишся, до роботи ти якось сама доберешся, — Руслан нетерпляче поглянув на екран мобільного.