6. Арс. Вершкова дієта в ліжку. Лана. З ким я снідала — те вас не стосується

Все ж, ця Лана була дуже кумедною. Подумати тільки, прикидатись в інтернеті власницею якогось салону краси! Я й не думав, що дівки в її віці таким займаються. Було кумедно спостерігати, як вона накладає одну брехню на іншу, третю на першу і тому подібне. Це мене веселило.

Я усміхнувся, а потім звернув увагу на годинник: не вірилось, що вже була майже девʼята, а я все ще не пішов з офісу. 

Певно, треба йти додому. В принципі, на сьогодні я з усім розібрався, тож можна і відпочити.

З такими думками я встав з-за столу, схопив сумку і пальто, після чого вийшов з кабінету, замкнув його і пішов коридором в напрямку холу. Офіс вже дійсно ніби вимер: всі пішли, тільки охоронець і зустрів мене в холі з ліфтами.

Він ввічливо попрощався, я відповів тим самим. Вже за мить я доїхав до свого поверху і вставляв ключа в свою квартиру.

 За секунду замок клацнув і я зайшов усередину. Перше, що кинулось в очі, так це червоні весняні черевички на підборах. 

Звідкись з самої глибини квартири пахло чимось смачним, хай і солодким. Хм, для  Каті приготування їжі — щось типу особливих тортур, принаймні, наскільки я памʼятав. Через це я, чесно кажучи, був заінтригований. 

Може, вона вирішила влаштувати нам якусь романтичну вечерю? Та ні, Катюха знає, що я проти подібного. Та й їжу зазвичай замовляю з ресторану. А сьогодні цей момент не продумав, засидівся в тому чаті з Ланою аж до тих пір, поки не треба було йти додому. 

Я пройшов через оупенспейс передпокій прямо до спальні, звідки й доносились ці чудові аромати. Взявся за ручку дверей і натиснув на неї.

Картина, що була переді мною, виглядала... Цікаво.

Катя лежала на ліжку в спокусливій позі абсолютно гола за вийнятком... За вийнятком узорів з вершків на її тілі. 

— Я не надто люблю солодке, але... — я одразу ж розпустив краватку на шиї, а потім швидко зняв її і кинув на підлогу. 

Катя прикидалась сплячою і усміхалась. Її очі залишались прикритими, але губи були прочинені. 

— Ох, Катюхо, ну ти і вигадниця, — продовжив я.

Мої піджак і сорочка по черзі полетіли на спеціальний вішак. Ні, я авжеж не розвішував їх, просто кинув. 

Я підійшов до ліжка в самих брюках і нахилився до її вуха:

— Мені доведеться повністю роздягнутись, щоб не замазатись, — прошепотів я, торкаючись губами спочатку мочки її вуха, а потім і ніжної шиї, цього разу злизуючи білий крем. 

Цікаво, а яка на смак Лана? 

Думка, що сформувалась в голові, мене злегка здивувала. Ні, я в принципі люблю заглядатись на симпатичних дівчат, але ж не на тих, хто на мене працює. Працівниці — це завжди табу, не можна тягнути роботу в ліжко.

— Арсе, лоскотно, — голос Каті змусив здригнутись. — І вершків там майже нема, —  продовжила шепотіти вона. — Може, спробуй трохи нижче...

— Тоді треба роздягнутися до кінця, — нарешті відповів я, виринувши зі своїх роздумів і стягуючи з себе штани і все, що залишалось... — Бо моя нова прибиральниця скоріш за все не готова до подібного... 

— Ти вже когось знайшов? — Вона зазирнула мені в очі. 

— Ну, знайшов агенцію, — я знизав плечима. — Сказали, що прийде в понеділок. Я ще й сказав, щоб вона готувала. 

— О, то тоді мені можна буде й поселитись тут, — усміхнулась Катя. — Бррр... Холодно...

— Зараз я тебе зігрію, — я усміхнувся і подався вперед, до її губ, прикриваючи очі.

***

Ранок знов почався з душу і знов без сніданку. Може, мені треба завести собі реальну утриманку? Таку, з постійним проживанням, а не просто для сексу. Щоб була сексуальна і вправна, як Катька, але хазяйновита. Бажано, щоб ще прасувала добре. А то я вже заманався таскати речі в пральню. Ні, авжеж, існували спеціальні сервіси, але... Я просто заманався. 

Коли я виходив з квартири, то за звичкою накинув пальто і взяв свою сумку. Ліфтом за хвилину був в офісі. Сьогодні всі були дуже привітні і милі: авжеж, тепер вони знали, що я — їхній бос.

Я теж вітався і усміхався, але все одно відчував всередині себе якесь незвичне передчуття. І чим ближче я був до свого кабінету, тим це передчуття було яскравішим. Я хотів побачити Лану?... Дівчину, що снідала десь там в «Сан Ремо»? Чи як там було в тому чаті... А ще, з маленькою собачкою.

Цікаво, а в неї є собачка? 

Коли я увійшов до приймальної і побачив Лану в строгій діловій чорній сукні з воротом прямо до горла, то спочатку злегка розчарувався, але потім звернув увагу, що саме такий одяг ідеально підкреслює всі її дуже жіночні вигини.

— Добрий ранок, Арсене Рустамовичу, — сказала вона, відволікаючи мене від споглядання її тіла. 

— Добрий ранок, — я усміхнувся і подивився їй в очі. — Де ти там снідала?

— Що? — вона, здається, не зрозуміла питання. 

— Снідала де? — повторив я, усміхаючись.

ЛАНА

Він постійно збивав мене з пантелику своїми словами і поведінкою. Я не могла передбачити, що йому стукне в голову наступної хвилини. І через те виникало роздратування. Здавалося, він спеціально так поводиться, провокує мене. Це нагадувало мені школу. Коли я вчилася в початкових класах, то був у мене однокласник — маленький, вертлявий хлопчина, схожий трохи на мавпочку. Я зараз навіть його ім’я насилу пригадала — Володя. Але я на нього казала “Макака”.