5. В ДушІ і в ДУші.  У замкненому колі

Я все ще стояв у ванній кімнаті. Підійшов до дверей і замкнув їх на замок, навіть не дочекавшись її відповіді.

Скинув рушник і знов пішов до душу, але тепер разом із мобільним. Включив теплу воду і саме в цей момент мені прийшла відповідь:

«Я в чорних шовкових шортиках і мереживній маєчці... А ти?...»

Я усміхнувся і замість того, щоб відповідати повідомленням, зробив селфі... Але показав себе тільки від шиї і до кубиків пресу. Фото вийшло класним навіть з першого разу: ну тіло в мене дійсно було цілком в тонусі. 

Я відправив фото і відчув, що збудження посилюється. Це вперше я відправив їй фотографію себе, а не чогось іншого. 

Інна переглянула світлину, але хвилину чи дві не відповідала... Я навіть подумав, що, можливо, переборщив, і вже хотів дописати щось типу «Ага, повірила, це просто фото з інтернету, я хотів пожартувати над тобою», але...

Коли я вже почав друкувати це повідомлення, мені раптом прийшла фотка...

Шия і груди... Дійсно в чорній мереживній маєчці. І мереживо це було таким тоненьким, що крізь нього все було видно... У Інни були доволі великі груди, розмір третій, не менше. Такі приємно тримати в руках... 

Світлина разом із фантазією зробили свою справу... Тепер була черга рук. Навіть після сексу Інна змогла так сильно завести мене. 

Але перед тим, як перейти до справи, я написав їй відповідь: 

«Ти дуже красива, Інно, зараз буду уявляти, як я лежу поруч і пещу тебе прямо на твоєму ліжку... Ти теж, уяви це... А потім напишемо одне одному.»

Я відправив повідомлення і нарешті торкнувся себе. Відчуття були дуже гострі. Мені сподобалась ця наша спонтанна гра...

Прикрив очі і дійсно уявив себе поруч із нею. Уявив, що моя рука, це не моя рука... І тоді все стало ще яскравішим. 

Довелось сповзти по стінці душової кабінки і сісти прямо униз.... Теплі струмені, Інна тут, вона поруч і це вона робить, а не я...

Дихання пришвидшилось, рухи прискорились... Краплі дражнили і заводили, і буквально за хвилину я здригнувся і широко розплющив очі:

— Чорт... — прошепотів я вголос. 

Схопив мобільний, і навіть хотів відправити їй ще одну фоточку, ну але вчасно одумався: певно, це буде занадто. Та й я не хочу її налякати. 

Навіть якщо відправлю зараз просто своє обличчя, це буде занадто. 

Замість цього хотів почати друкувати повідомлення, але помітив, що і вона вже щось друкує.

«Це було інакше... Знати, що ти знаєш, що я роблю, і що при цьому уявляю тебе.» — написала вона. — «У тебе дуже красиве тіло.» — додала вона в наступному повідомленні.

Я усміхнувся і надрукував відповідь:

«У тебе теж, Інно... Ти дуже спокуслива.»

Я не лукавив... Мені подобались її форми, її груди, її плавні жіночні вигини... 

«Це робить мене щасливою... Я дуже радію, що подобаюсь тобі.» — відповіла вона. 

«Треба буде якось повторити...» — написав я повідомлення і одразу ж його відправив.

«Я можу щодня десь до шостої...)» — грайливо відповіла вона. 

«Я ходжу в душ щодня десь в цей час, як зараз)» — відписав я їй в тон. 

«Ми правда можемо робити це щодня?...» — швидко прилетіла до мене відповідь.

«А чому ні?» — відповів я питанням на питання. — «Тобі було добре?» — додав я ще одне повідомлення одразу за попереднім.

«Так...» — написала вона трохи згодом. — «Мені було добре, як ніколи....»

«Тоді не бачу проблеми =)» — прямо сказав я. — «А зараз мені треба вилазити з душу, поки мене не почали шукати...»

«Так, авжеж, вилазь, Костю...» — швидко відповіла Інна. — «Кохаю тебе...»

Оце її «кохаю тебе» змусило усміхнутись, але усмішка ця була скоріш сумна, аніж щаслива. Вона рідко казала це, але... Певно, завжди очікувала на мою відповідь, де я кажу, що також кохаю її. Але колись давно я вже казав їй, що кохаю я тільки дружину і інакше ніколи не буде. Тоді вона погодилась з цим, але зараз її дії явно натякають на те, що в душі вона все ще не прийняла цей факт. 

Я виліз з душу, обтерся рушником, підійшов до раковини, почав вмиватись і чистити зуби. 

Раптом телефон знов завібрував.

Я розблокував екран і побачив ще одне повідомлення від Інни:

«Пробач, я просто не втрималась...)» — написала вона. 

Потім я побачив, що вона знов щось друкує. І за секунду мені прийшло ще одне повідомлення: 

«Гарного тобі дня, Костю» — написала вона. — «Якщо сьогодні будеш працювати по дереву, відправиш мені фотку?»

Тепер я усміхнувся. Що ж, вона змогла вийти з того положення, це добре.

«Так, обовʼязково відправлю =)» — відповів я, додавши свій улюблений смайл. 

Все ж день почався добре, а на дрібні деталі можна і не звертати особливої уваги. Головне, що нам обом щойно було дуже добре...

ІННА