1. Хороший секс, уважний бос, сніданок у Сан-Ремо та тренер Мадонни.

АРС

— О так, так, давай, зроби це! Швидше! — вона мало не кричала і мені це подобалось.
— Тихіше, Кать, тихіше, ми тут не самі... — сказав я приглушеним голосом. 

— Як не самі? Весь цей поверх повністю твій, котюсику! Ауч, — вона зашипіла, майже як кішечка. — Це було боляче! 

— Наступного разу сама будь помʼякше, і тоді може й я змилостивлюсь, — сказав я. — Оу... А це було жорстоко... Прямо туди... Ну ти ненаситна!

— Ти сам схопив мене за волосся, тож отримуй відповідь! — серйозним тоном сказала вона. 

— Я знав, що ти любиш пожорсткіше, але думав, що все ж ти саб, а не дом і...

— Я люблю робити тобі боляче і перемагати, — заявила Катя і в цю мить таки застосувала потрійне комбо: її Кітана врубила своїми віялами моєму Скорпіону прямо по причинному місцю і фінальний раунд закінчився на її користь. — Викуси! — сказала вона і виставила руку вперед, прямо як її персонаж на екрані. 

— Ну і добре, — я усміхнувся, відклавши джойстик. — У мене на сьогодні були справи, а тут ти приперлась....

— Ще скажи, що не хотів пограти в мортал комбат, — хмикнула Катя. — Та ти схиблений на цій грі! Прямо як на...

— Тихо, раптом хтось почує, — перебив я її і озирнувся.

— У тебе параноя... Не треба було селитись на останньому поверсі офісу. 

— У мене нема часу на мотання туди-сюди, я хочу зробити цю фірму найуспішнішою, — серйозно сказав я. — І до речі так, мені вже треба працювати...

— Та забудь ти про ту роботу хоч на хвилину... — Катя загадково посміхнулась і в мить застрибнула на мене зверху. — Арсене... — вона дивилась мені в очі.

— Чого тобі? — я усміхнувся і поклав долоні на її талію. 

— Ти такий класний... — вона провела долонями по моїй шиї, а потім трохи прикусила нижню губу.

Я мимоволі облизнувся. Все ж, форми в Катьки були що треба. Руки самі собою поповзли вгору-вниз, погладжуючи тонку талію подруги. 

Катя видала напівстогін-напіввидих і примружила очі. 

Я подався вперед і торкнувся губами її шиї. Знав, що вона це любить. Не дарма ми були найкращими друзями. А хто найкращий в ліжку, як не найкращий друг?... 

Тихі видихи, майже беззвучні стогони, вологі губи, гострі нігтики... Стає затісно на дивані. Та й взагалі, диван — не те місце. Тут я граю в інші ігри...

Я встав з дивану разом із Катею. Розумничка обвила мій накачаний торс своїми тоненькими, але натренованими ніжками... Ви б знали, що вона вміє витворяти в ліжку, богиня, не інакше...

Я був доволі вибагливим і дуже цінував свій час, тому Катя була просто ідеальною партнеркою... З нею мені не треба було щось видумувати, можна було просто отримувати своє так, як я хочу... 

***

Краплі води текли по ній так спокусливо, що я вже відчував, що хотів другий забіг. Катя ж, побачивши мою реакцію, захихотіла і доволі боляче клацнула мене пальцем по носу:

— Комусь там треба було працювати.

— Я готовий попрацювати над тобою, — я підійшов до неї майже впритик.

— Ага, — Катя усміхнулась. — Але спочатку зроби справжню роботу...

Навіть притиснута до стінки вона була більше дом, ніж саб, і це також заводило. Я не любив, коли дівчата були безликими безхребетними цнотливими фіфочками, які навіть макіяжу бояться і ходять на роботу як до школи: з такими занадто багато мороки, а жоден мужик не любить ту мороку, що б там не говорили. 

— Ну її, ту роботу...

На цій моїй фразі Катя заржала. Так, це був не сміх, а саме ржач.

— Ржеш як коняка, — я насупився. — Весь настрій мені збила.

— От і добре, — впевнено сказала вона. — А в мене свій секрет збивання настрою...

— І який же? — я злегка схилив голову набік. 

— Згадувати твоє дурнувате хобі! — вона захихотіла. 

— Гей, то наш секрет, ти обіцяла мовчати! — я знов насупився. — Якщо будеш поганою дівчинкою, мені знов доведеться покарати тебе.

— Добре-добре, — примирливо сказала вона. — Але не сьогодні. Зараз ти поведеш свою дупу працювати, а то знаю тебе, завтра не зможеш відчути себе вільним на всі сто відсотків, якщо не дізнаєшся про підлеглих усі їхні таємниці...

— Ти маєш рацію, — я все ж відсторонився від Каті. — Добре. Тоді збирайся і вали. Бабло на таксі є?

— Ну не ображайся! — весело сказала Катька, ляснувши мене по плечу. — Можу заїхати завтра, відсвяткуємо твій перший робочий день...

***

Я дійсно намагався відслідкувати всіх наближених до мене співробітників ще до зустрічі з ними. Перевірив усіх і тільки одна все не давала мені спокою. Я погано запамʼятовував імена і тому давав усім майбутнім співробітникам клички, з якими вони в мене асоціювались. З інфи, що я дістав про мою майбутню помічницю, більш-менш змістовним було лише те, що вона — читачка. Днями і ночами вона читала книги онлайн, а ще сиділа в інтернеті. Але її ніхто не звільняв, бо навіть при своєму постійному читанні вона була дуже вправною секретаркою.