Продовження.

  - Що за..

  - Ви обидва забарилися. Спочатку Руквуд, котрий робить все через одне місце... - голос Драко зірвався. Ангус не втручався.                                                  

  - А тепер ти - він намагався вирівняти голос. Але Драко завжди погано себе контролював.                       У "дискусію" вступив Ангус Руквуд :                

  - Опусти паличку, Драко. Бо ще пораниш долоньку.                                                

Вони чимдуж націлили палички один-одному в пику.                                                

  - Ні! Заждіть!                                              

 Драко зробив випад, але Руквуд впав вліво та викрикнув :                                        

  - Діфіндо!!                                                            

Дівчина пригнулася.                                          

 "Стадо дебілів."                                          

 Крісло поблизу Драко роздерлося навпіл. Кров крапала на підлогу, дівчина схилилася над пуфом та витерла руку.                                            

  - Сектумсемпра...                                          

 Ще б хвилинка, й закляття влетіло у макітру Руквуда. Драко був роздратований не на жарт, він ще використав не усі свої сили.                    

  - Життя може бути жахливим, коли тебе підставляють. Так? -                                    

 Драко захекався та відкотився від ще одного крісла.                                                  

 Усі думки у свідомості дівчини вимкнулися. Драко й далі діставав їх різними образами.                                - Ти не думав... Чому люди мають терпіти такого, як ти? Дурень! - Руквуд ковзнув у сторону дівчини.       Якби Драко так не "довбало", він би разреготався. Сховався він добре, але відступати йому було нікуди. Слизеринка вже пошкодувала, що брат Ангуса змився. Скоріше за все, перед тим, як Драко вскинув руку він згадав той "Їх Вчинок".                                          

 Те дурне Джемініо, вона й зараз бачила це перед своїми очима.                                    

Як вони тихо та швидко проговорили це закляття. Тоді вони створили копію записника, а от Драко виявляється недолюблював жаб.                                          

 Важко це було забути. Думки змінилися. (Ти тільки це й можеш. Драко Малфой, як завжди)                       Подумки вона вже засовувала його в труну. Зараз дівчина й сама розуміла, що для них це так просто не минеться.          

 Дівчині нічого не залишалось крім, як звернутися до Драко.

 Проблематичність.

 Дівчині нічого не залишалось, слизеринка спробувала. Вона прохала його просто подумати, що буде далі. Драко вже не один раз намагався зламати собі майбутнє, але сьогодні все зайшло ще далі.

 У кінці виходило, що або Снейп на них нагримає, або ще й бали позабирає.

 Щось їй підказувало, що її покарають. Драко ніколи не карали. Змінивши тактику вона підсунулась трохи вперед, та зупинилася біля розірваних книг та плит. Келихи у кімнаті були побиті, а погляд у Драко був якийсь порожній, такий застиглий. Він крутив щось у руках, продовжуючи думати над словами Руквуда.

  - Драко! Я не впевнена, яку ціну ти сплатиш за цю витівку, але, я думаю, вона може бути зависокою. Можеш рознести школу на довбані друзки, але...

Драко нещиро посміхнувся та промимрив :

  - Але ніхто не змінить свого відношення до мене.

 Слизеринка випросталась :

  - Я просто кажу... Іноді люди роблять речі, які можуть надати сенс, які можуть надати справжнє щастя. Іноді люди, намагаючись зробити гидоту...Роблять її собі. Може ж і таке бути. Вибір  - це нелегка річ.

 (Шепіт :

  - Давай його сюди - кивнув Руквуд, вказуючи на уламок, котрий відлетів поблизу пустих пляшок.)

 Вона мовчки не погодилась та відштовхнула його.

 Натомість, вона продовжила (не)впевненим голосом :

  - Мені здається... Ти сам знаєш хто ти, Драко.

  - Атож, але ж ти знаєш Все набагато краще!!

 З небувалою швидкістю, Драко спритно перемістився та майже виплюнув :

  - Бамбарда!

 У центрі кімнати з'явилася іскра, а біля Руквуда...щось грюкнуло. Порив та закляття, але влучило воно не в центр, а набагато правіше.

А слизеринка та "гордість свого факультету" більше не гаючи часу скерувала усю силу на блондина :

  - Депульсо.

 Вони з Драко були майже одного віку, тому "професіоналізм" дівчина все ж мала. Учениця не надто концентрувалася, але це й не було потрібно, закляття було "середньої легкості"...

Тому хлопця лишень відкинуло на мерт, він бахнувся біля одного зламаного портрету. Тільки потім вона побачила, що зробила.

 Драко метнувши закляття (,й тим самимдоломавши підлогу) у камін трохи не розрахував, а дівчина ніяк не могла передбачити, що він буде робити. Вибухової хвилі не було, але після того, як вони застосували свою магію здійнявся вітер, який прийшов незвідки.

 Усюди був пил, а у повітрі набуваючи яскравості зависли великі водяні іскри.

  - Що нещодавно користувалася Агуаменті, чи не так? Ти така передбачувана - Драко вирішив похизуватися "своїм розумом."

Він вже підіймався, як тут здійнялася хмара пилу. У хмарі вчувався запах нектару та гірких настоянок.

 Грізно з усією суровістю :

  - Містер Малфой, Ви все ніяк не заспокоїтесь? Я щиросердно вибачаюся, але Вам варто стулити рота.

  - Остолбеней. 

 Сина Луціуса перекосило, а Снейп в останню секунду передумав та не застосував до блондина Конфундус.

  - Міс, чого це Ви не виявили бажання довбанути пана Малфоя...Єкспелліармусом.         

 Не помічаючи, що учепилася за ногу професора вона сказала :

  - Ви маєте рацію, я... Я мала вчасно зреагувати.

 Гойл кмітливо з насильницькою силою втиснув Драко пикою у підлогу. Заплутавшись у темній мантії, вона хоч як...але все таки виплуталася та піднялась. Вже ледь не падаючи, вона відчула, як чиясь долоня вчепилася їй у плечі. Притримуючи дівчину, він вимовив :