Hello again: Він може вижити

I - Скажи дияволу так.

 Кожна твоя таємниця... буде належати йому.

 

  - Ти очікувала чогось іншого?

 Діва, яка ніколи нікого не любила. Діва, яка навіть не знала, що дияволи бувають не тільки уві сні.

 Він виник немов з під землі. Звук дерев та трава...об'ята полум'ям під грубими чоботами з сірої шкіри.

 Чомусь далеко попереду...раз у раз вона досягала Снейпа поглядом, але пройшли хвилини, а Северуса все не було. Вона його не побачила. Чи він пришвидшився і зник за скелями? Його не було, а натомість був він...

 Інший чоловік, який просувався доволі впевнено й швидко.

 "Невже... Він ніби знає цю місцину."

Час то зупинявся, то йшов уперед.

 Неначе, якась буря, яка наздогнала та затягне тебе у вирій страждань. У деяких моментах свого життя, ти чуєш невимовні звуки та відчуваєш те, що не повинна. Щось швидке, чорне, якийсь несказанний жаль.

 А виказувати страх, та який страх? Сил не було навіть на розпач, навіть на те, щоб перевірити тупу карту з цим чортовим Северусом Снейпом.

  - Та щоб вас...всіх чорт...

  - Обережніше - голос одночасно лагідний та химерний.

 Він споглядав за нею з якоюсь зухвалістю, жіноча фігура зупинилася. Бо таки йшлося про  "безпеку."

 Грубі долоні торкнулися пульсу. Суміш шкіри і нескінченних вен.

Чоловіки постійно продовжували сміятися. Вони взагалі не були серйозними.

 Крихка надія.

 Стіни Гоґвортсу ставали більшими, розросталися й розросталися... Ніби, навіть сам ліс, скелі та поверхня Землі... Все це був Гоґвортс. Зніяковілий та веселий Драко підняв з землі келих :

  - Тут хоча б знайдеться вода? Хоч це у Вас є, га ?

 Почулося приглушене гиготіння. Хлопці з усіх сил намагалися стриматися від слів, вони наближалися. Грубі пальці торкалися до одягу, ковзнули уверх. Ближче, трохи швидше... от вони вже піднялися до шиї. Вологі та брудні від крові, Драко здавалося взагалі не вгавав. Він не буде обіцяти чи казати. Хлопці хотіли узяти, щось не зовсім своє, а між іншим ніхто й не казав...ні. Ніхто взагалі не міг нічого сказати, чарівники лише шепотіли та крутилися навколо її ніг.

 А хтось підливав собі ще соку, хтось потребував ше напою. Волосся текло крізь пальці, жіночі вдарилися о тіло Драко. Щось задзеленчало, щось сміялося у грудях Драко. Прямо тріумфувало.

 Хтось промовив :

  - Може, бажаєте приєднатися? Хто ще хоче?

Він поцілував її, чарівник не церемонився. Ледь відчутний стогін та тяжіння.  А може просто земля зсувається?

 Хлопці так захопилися, що й не помітили, що зараз навкруги буде справжній холодний буревій. Драко було плювати, плювати навіть на те, що він вирішив зробити помилку.

 Перед очима все стиралося.

Руки розплутували коротке, скуйовджене волосся. Губи приторкалися до щоки, дівчина відповіла на цей хибний поцілунок, ніби намагаючись зрозуміти його.

 А у очах все ще грали вогники, вогники та веселощі. Голос продовжував навіювати , шепочачи та не припиняючи :

  - Я можу все змінити. Уяви, що Снейп буде десь...поблизу. Тут.

 "Підійди ближче"

Зухвалість та розуміння.

 Хибне...Те, що забирає минуле. Усе це хибне.

 Звідусіль чувся сміх.                                                                                        




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше