Ні стрічки, ні вІрша
Я знаю чому:
Коли мені гірше
Я завжди мовчу
Коли мені добре
Я знову в спокОї
Так ніби слова -
Розбурхане море
Клекоче, нуртує,
Злісно шумить
Мене спонукає
Побачити мить
Побачити чітко
І лихо відчути
Покласти слова всі
На лоно спокути
Невидима сила
Штовхає і знову
Диктує слова
І ставить умови
Я пИшу і креслю
І тихо страждаю
Повільно і складно
Слова виринають
Я пИшу і пИшу
І слово за словом
Все більше це схоже
На справжнюю мову
Коли я завЕршу
Я знову спочину
Не буду шукати
Для втоми причину
Я пИшу тоді лиш
Коли все погано
І хоч це дратує
Я не перестану
Бо всі ці слова -
То є допомога
Що трохи лікують
Одвічну тривогу.
15.04.24
Відредаговано: 29.09.2025