Отак, здається, більше не напИшу
Ні стрічечки, ні жодного віршА
А потім раптом помічаю:
Бринить, горить моя душа!
І десь, і звідкись виступає рима,
І кличе ритма за собою.
РазОм наносять вони грима
І я стаю ураз малою.
Вони керують й верховодять,
Вони кепкують і кричать;
Повільно з розуму так зводять
Що вже не хочеться мовчать!
І я складаю тії рими,
Танцюю з ритмом у словах...
Я з ними ніби балерина,
Що ледь жива, але жива!
Живу в словах я і у римах,
У танці ритму й світлі букв.
Без них була би я незрима,
Без них про мене б ти забув.
16.01.24
Відредаговано: 29.09.2025