Розділ 4. Резюме. Відліт.

                                                                       На наступний ранок вдома:

    Ранок розпочався з кружки гарячого шоколаду та тоста з джемом,сидячи на ліжку першим ділом я дивилася варіанти житла у Катарі,підвезла мене Адель.Вони як раз з братом мали їхали в торговий центр щоб дещо докупити . З розуму зійти,які ціни!... Моя криклива чортовщина пішла на роботу,зайшовши в кімнату зранку,поклавши записку: "Приготуй вечерю,вдома буду пізно".Вона ще не очікує який сюрприз її очікує ввечері...Звісно я нариваюся на неприємності. Не хочеться підставляти містера Кріса та місіс Ліану,плюс Одіса,хоч на даний момент ця вискочка мене бісить. Згадаю, що мені необхідно надіслати Одісу фото йому на пошту,дивлюся в папці на ноутбуці, а у мене багато парних фото з Адель і в основному це все селфі або фотки в кав'ярнях на затишних вуличках з напоями у руках,біля Біг-Бену,біля статуї Свободи...Знайшла ! Відправляю... І :

       «Дозаповнюю твоє резюме, перед надсиланням до компанії на їхню е-пошту надішлю тобі,щоб перевірила чи все вірно заповнив,можливо внесеш якісь свої вправки,К-а-м-і-л-л-о»

     Спеціально розтягнув моє ім'я,даючи мені зрозуміти-я йому не рівня. Хм...це ми ще подивимося,ласунчику !

     Вирішила що слід починати збирати валізи...Врубаю музичку ,навіть не знаю що  брати,та і речей з собою беру небагато всьго-лиш одна валіза в які кидаю косметичку,два літніх плаття,дві пари джинсів,одне худі,дві футболки,один гольф,одну пару чорних туфель на каблуках, пара кед,пара балеток,осінньо-зимова курточка,пара снікерсів з хутром та утеплювачем всередині,окрім цього навушники,зарядку до телефона і ноута ,і сам ноут. Власне,і все... За цим всім не помітила як мені на пошту прийшло сповіщення та де ж воно не можу знайти...Пишу Одісу:"Не можу знайти повідомлення що ти відправив",одномоментна відповідь:"Подивися в папці спам..." Відкриваю папку і бачу своє резюме.                    

     Eм...пишу своїй «булочці» : "А в розділі додатково інформація,там обов'язкова інфа про мою матір ? Можна її не подавати. Краще бути сиротою,чим вона буде мені виносити мізки кожен день і зіпсує моє життя своїми дзвінками навіть там...". Відповідь на моє повідомлення:«Нехай буде...в майбутньому зрозумієш чому я так зробив,та й  навіть правдива інфа хай буде в цьому резюме,всерівно якщо захочеш ти можеш свою сімку поміняти в телефоні і мама тобі твоя не по зубам?Правда,якщо компанія буде мати якісь претензії чи з тобою щось станеться,це буде недоречно злегка, проблематично для нас,а не для них.Ризикнути варто.Вважай,що я вже в цьому лайні і в цій афері,як і власне моя сестра.» Вирішую все ж написати :"Ок.Тоді хай буде як вже є.Нічого змінювати не потрібно.Відправляй..."Чую сповіщення діскорда:"Падружанька,до рейсу залишилося 2 години,ми заїдемо за тобою і поїдемо в аеропорт".

     Розумію,що мені необхідно роздрукувати своє резюме,висловлюю Одісу свою подяку,що допоміг.

Поки ще є час загружую своє резюме на флешку,митттю вибігаю з квартири якась окрилена,ніби внутрішній тягар спав,але осад всерівно залишився...

     Вау,та він хитрий і винахідливий,недарма він пілот,з таким  точно навіть і літати не страшно... Ця риса уже його плюс,хоч і дорослий він-чортовщина ще та... 

    Їду в магазин канцтоварів,щоб допомогли мені зробити копії моїх документів та купити папку для резюме,коли я його роздрукую...

                                                                *****

В аеропорт ми приїжджаємо усі разом.У-у-у-у! Який красунчик! Замість його корпоративної  форми, на ньому сонцезахисні окуляри «Tom Ford»,я не шанувальниця цих брязкалець,але знала точно що вони не із дешевих,все було зрозуміло по вигляду. Джнсові брюки плюс чорна футболка,на руці класний металевий браслет "Pandora",в вени  аж багряно-сині.Один секас ...

-Тримай білет,наш рейс Q 6754,треба ще перевірку пройти безпеки перед польотом-,тикає мені білети.-Доганяй ,щоб не заблукати серед цього натовпу тут ресепшенів багато.

-Угу.

      Після технічної перевірки на справність,піднімаючись на борт я ледь-ледь не зарилася носом об сходи літака коли підіймалася. Миловидна стюардеса,де на бейджику писало Рашель допомогла мені,встигнувши притримати мене своєю рукою за лямку моїх джинсів,щоб я не навернулася обличчям вниз:

-Дівчино,з вами все добре ? Допомога не потрібна ?-перелякано запитаала вона мене.

-Камілла,не створюй проблеми стюардесі.- Прозвучав голос позаду.

  Я прицмакнула в знак бунту та незадоволення,піднявшись.Моє місце було біля Адель,а місце її брата було навпроти нас. Одіс сидів і насолоджувався стейком з мармурової яловичини із виглядом "задоволеного муркотика" поглядаючи   періодично через ілюмінатор.Відразу видно такий сервіс і обслуговування йому було не в новинку.Адель,пошепки:

-Ти дивись,відразу видно. Звик вже до такого.Ми летимо в бізнес-класі,це не перший клас,зате літак компанії де працює твоя "котлетка"-сміється вона.

-Ого,оце розмах.

-Так що ці привілегії завдяки йому,хоч зараз він рахується в даний момент не як працівник  екіпажу та своєї компанії на дану секондочку,а простий смертний пасажир...

   Стюардеса запитала,що ми бажаємо випити,випередивши нас із подругою ми у відповідь почули:"Вони п'ють все,крім алкоголю,не хочу щоб вони тут вчудили дитячу неприємність,красуня,пошкодуй салон літака і клін-сервіс ".Переглянувшись одна на одну...Він що нас за малоліток приймає ! Ад-заснула,я здригнулася від голосу:

-  Ladie's and Gentelman's ! The captain is speaking to you in 5 minutes.We will take phone. Put your phone in flight mode.Thanks for attenntion !

 Без телефона нудно,вирішила буду спостерігати  через люмінатор за польотом.

     Прощай, Манхетан ! Ось,так моє минуле залишилося позаду,а в цьому літаку під час польоту Камілла розпочинає нову сторінку свого життя...і старе ховається за горизонтом,а в небі розпочинається,хто-зна що,провальне чи вдале майбутнє... Але не поспішаймо,всьому свій час...