Розділ 1."SharleMono"

                                                                            На наступний день...

    Я встала зі свого м'якенького ліжечка,матері не було вдома.Як завжди сама за себе та її поведінка для мене звичне діло.Взявши телефон з приліжкової тумбочки,глянула а там 15 пропущених від Адель,вирішила все-таки включити Skype,відчуваю зараз буду отримувати на горіхи від падруженції):

-Хей,мала .

-Привітик.Я вся гаряча...Ти могла хоча би взяти трубку,а то дзвоню як у глуху трубу.

-Тільки не кипи своєю ярістю,як чайник на плиті.Вибач,не могла вчора відповісти,у мене був мізковий штурм...

-Знову міс  Айзексон ? Що на цей раз ?

   Подруга знає ,що мої стосунки із матір'ю,перебувають на критичній межі,їх не можна навіть назвати натянутою струною скрипки,це скоріше струна яка перенатянулася з максимальною силою  і скоро повільно ,але із характерним звуком порветься.Познайомилися із нею банально:вона моя однокласниця,яка навчалася зі мною в одній школі.Кругла відмінниця яка закінчила нашу Манхетанську школу на відмінно з посиленим нахилом математики +на вибір 2 іноземні мов з посиленим вивченням : загальна англійська обов'язково+турецька чи ділова англійська.Ми були двоє чиї батьки,які  жили  в  Манхетані.Все через те,що Кріс Айзексон (батько Адель) і Карлсон Казано,мій тато були партнерами ,але сам родом мій батько із Польщі.Взагалі на відмінно від мами,він був цар-бог по характеру чого не скажеш про неї.Батько був головним менеджером по будівельних роботах,тому він керував процесом ,обсягом та виконання робіт в офісі тата Адель.

    Взагалі ми з Адель як день і ніч:вона допомагала мені з навчанням,правда аргументуючи одного разу це тим,що:"Слухай,балда,я не можу зрозуміти навіщо тобі моя допомога,якщо ти можеш зі мною закінчити цю школу на відмінно на ізі ?" На що я відповіла: «Можу,але мені добре бути і посередині,хоч моя мати і довбе мене за навчання,щоб пропихнути там де вчилася вона,а не там де хочу я»

-Це не телефонна розмова,краще зустріньмося у "Шарльє".Там все розповім.Який топ кращий з відкритими плечима  на бретельках  чи з коротким рукавом у вигляді футболки?-Копорсаюся у своїй шафі,як у безкінечному секонд-хенді із лахміттям.В мене не суцільний секонд-хенд,який набитий битком як у модниць,все більш-менш складено,але не на своїх місцях все повішене .

-Під твій типаж фігури все підходить,до речі,мені теж є що тобі сказати,скоріш за все знаю як тобі допомогти.Окі,докі. Напишеш мені.

    Щойно одягнувшись,я вийшла з квартири пентхауса 34 поверху,попередньо написавши Адель:

                                                           «Привіт. Через 20 хвилин буду на місці»

Відповідь прийшла миттєво:«Ок,можеш всерівно не поспішати,я тільки но завершила свою розмову з братом в офісі тата через Діскорд,через півгодини буду на місці.Вибач попередньо за те,що затримаюся».

       Прийшовши раніше в  "SharleMono"-наше улюблене кафе ще з дитинства,після школи ми сюди частенько заходили щоб поласувати гарячим шоколадом з різноманітними смаками патоки та свіжоспеченими ,гарячими ,пухкеньким круасанами. Зайняла столик в кутку,до мене підійшла офіціантка і запитала на англійській:

- Hello,have you taken a promise to bring ? (Привіт,ви обрали замовлення яке принести).

-I' ll point to a friend, go for three more.(Я очікую на подругу пдійдіть трішки пізніше.)

-Ok.

***

30 хв.,потому:

-Бамбіно,кого я бачу,привітик Камі.

-Здоров,Ад. (її скорочена форма від Адель.)

-Розказуй,що у тебе сталося.

В загальних подробицях я виклала коротко і лаконічно свою проблему. Моя подруга слухала мене уважно і не перебиваючи:

-Суть твоєї проблеми я зрозуміла.Знаєш ,тут більше справа не в ній,а у вас обох.Просто в тебе такий запальний характер плюс в неї специфічний і, ще більше розгоряється конфлікт.Я не маю права такого казати,але здається вона не усвідомлює твоєї цінності як дочки,ні я не кажу що повністю.Цінність усвідомлюється тільки тоді,коли людини немає поряд із кимось дуже довгий час та не має на визвірити оцей весь сплеск емоцій.

-Я тебе розумію.Але як  можу бути окремо від неї якщо навіть не поступила куди хотіла,тим паче вона моя матір у мене навіть цього в думках не було.

- Власне,чому я прийшла є пропозиція.Не моя,а брата,він розмовляв з моїм батьком,ну я ненароком так би мовити зайшла, бо почула голос Одіса.

-Як Одіс ?

-Сумує за батьком та мамою (Ліана-мама Одіса та Адель).Але йому подобається те,що обрав і не жаліє. Навряд чи ти його впізнаєш,якби побачила.Справжній загорілий і шокоядний мужик ! ) Це вже не той хлопчик -спальчик,солоденька карамелька...

-Хах ! Пам'ятаю його як ми ще були дітьми та як на моє день народження він подарував мені кулон з написом «Від котлетки до булочки»,досі з цього сміюся,ношу не знімаю...

-Мамі з батьком раніше казала,що не збираюся ставати спадкоємицею компанії,так само як і мій брат.Ми вирішили що батько складе договір так,щоб право унаслідування мала його дружина,а після її смерті,внуки по старшій лінії,а саме якщо мій брат знайде дівчину і одружиться,то його діти це все успадковують.Але,по секрету кажучи він з цим не спішає,бо не збирається міняти улюблену роботу на сімейне життя.

- І ?

- Брат готовий забрати мене із собою до Катару в авіакомпанію і здійснити мою мрію.

-А що буду робити я,мені без тебе  нудно буде,скоріше повішуся чи сп'юся біля неї ,але без тебе.

- Рішення за тобою чи ти з нами ?

- Авжеж з вами,навіть її дозволу питати не буду.А там по прильоту в Катар розберуся що і до чого.

-Брат прилітає через два дня.Він попросив заміну,на роботі на один день... Тож готуйся !