Розмова з Мореною

— Лін, ми знайшли, — пролунало двоголосе від вихору, що влетів до вітальні й розпався на дві частини в особах Лілі та Джима.

Я посміхнулася й кивнула на зацікавлено поглянувшу на них гостю.

Після побаченого Морена попрохала відвести її до сестри. Вони дуже емоційно спілкувались протягом години. Нажаль, нічого почути не вдалося оскільки вона встановила захист. 

Потім ми повернулись до вітальні й Вища, попросивши випити чогось міцнішого, завмерла поринувши у свої думки час від часу відпиваючи з бокалу бренді.

— Ой, — хором та зніяковіло.

— Вибачте, — збентежено зашарілася Ліл, — ми не очікували, що в менорі є гості.

— О, дійсно? — Іронічно промовила Вища. — Мені здавалося, що ви дуже на мене чекали. Від ваших безперестанних наполегливих закликів в мене навіть мігрень розпочалася.

Як добре, що існує думозбір. Таких недовірливо-збентежених та зніяковіло-ошелешених облич я ще ніколи не бачила. А як в них округлилися й збільшилися очі! Я навіть занепокоїлася чи вистачить їм місця на обличчях. Хі-хі. 

Ох, хочу побачити реакцію інших на мою гостю. Сподіваюсь вона буде не проти маленької витівки.

— Згодна. Це має бути, гм, кумедно. — Почулося у відповідь на мої думки.

Я весело посміхнулася. Та жарти жартами, але час згадати, що я все ще господиня цього дому.

— Дозвольте вам представити, пані, — звернулася я до Морени, — це Джеймс та Лілі Поттер, мої сестра та зять в минулому житті, нині ж Джейкоб Проціон Блек та Саніта Кіліана Д'Еванс.

— Ви все ж скористалися моєю підказкою. Чудово. — Схвально усміхнулась Вища. — Ви навіть уявити собі не можете, як складно мені було навіяти цьому товстолобому телепню необхідний ритуал. А потім ще й упевнитись, що він все вірно запам'ятав та записав.

— Ми вдячні вам за підказку і можливість прожити ще одне життя. — Вклонився Джеймс.

— Гаразд. — Відразу зупинила можливий обмін люб'язностями Вища. — Займемося нашою проблемою. Сідайте. — Кивнула вона на диван, що з'явився з повітря й обернувшись до мене наказала, — збирай свій гурток по інтересам.

Я відставила бокал та поклонившись Богині направилась в кабінет до зв'язного дзеркала.

Зібрати всіх посвячених у таємницю вдалося за годину. 

Найпершими прибули Вальбурга з Оріоном. Найдовше добирались Сіріус та Ремус, які в момент нашої розмови знаходились десь на Закарпатті. На щастя в них був портал дальньої дії, але й за його допомогою їм довелося зробити п'ять переходів, щоб дістатися до нас.

Спостерігати за спалахуючими на обличчях і в очах емоціями, коли прибулі розуміли хто перед ними — це щось неймовірне. Я назавжди збережу ці спогади до своєї ментальної бібліотеки та буду переглядати у свої похмурі дні. 

— Це останні, Гвен? — Запитала Вища, коли Сірі та Рем відійшовши від шоку присіли на запропонований диван.

— Так, пані. — Відповіла я, вкотре обводячи поглядом вітальню оглядаючи присутніх.

Вальбурга хмурилась, Оріон нервово постукував пальцями по підлокітнику дивана. Реджі та Барті здивовано переглядалися, неначе не розуміючи навіщо вони тут. Лестранжі про щось перешіптувалися. Луціус м'яв у руках носову хустинку удаючи, що то не в нього з пів години тому від здивування вирвалось пискляве: "Мерлінові панталони, Д'Еванс, тобі в селезінку.", коли я представила його Морені. Нарсі вдавала, що чепуриться виставивши перед собою люстерко.

Северус щось розлючено шипів в нікуди, здається я відірвала його від цікавого експерименту або від покарання учня. що провинився.

Октавіус кидав на мене докірливі погляди. Мабуть, хотів викликати почуття провини за те, що не попередила про завітавшу до мене Богиню.

Єдиними хто не виказав сильного здивування були Вернон, Мардж та Ейлін.

Як висловився мій любий чоловік: "Я б здивувався, якби не втратив здатність до цього ще після виявлення в нашому ліжку дикої кішки замість коханої дружини." 

Ейлін та Мардж стиснувши плечима повідомили, що вже звикли до мене і моїх витівок.

— Дозвольте питання, пані, — невпевнено порушила тишу Лілі.

Морена здивовано поглянула на неї, але кивнула.

— Ви сказали, що від наших закликів у Вас розпочалася мігрень, — тихо промовила сестричка, — отже чули їх давно. Чому ж не проявили себе Лін раніше? По Вашим же словам, пані, Ви могли прийти в сон моєї сестри за бажання.

— Ти досить хоробра, щоб вимагати від мене відповіді. — Повільно промовила Морена, її обличчя нічого не виражало. — Хвилюєшся за сестру. Цікаво. 

Богиня кілька митей байдужим поглядом дивилась на Лілі і я захвилювалась.

— Така відданість сім'ї похвальна. Я відповім. — Відмерши посміхнулась Вища. — Я намагалась відповісти на ваші заклики. Намагалася увійти в сон Гвендолін. Але мені не вдалося. Після недовгого розслідування вдалося виявити причину цього. Нещодавно хтось сторонній закрив майже всі мої шляхи в цей світ.

— Нейгена. — Несподівано зірвалось з моїх вуст.

— Саме так. — Морена ствердно кивнула, не звернувши уваги на те що її перервали. — Тепер я розумію це. Та один шлях перекрити вона не могла і я ним скористалась. Втілення в людину. Інколи я відвідую цей світ народжуючись в ньому і проживаючи життя. А для випадку коли мені терміново потрібно опинитись тут й інші шляхи закриті я можу втілитися в нащадку людини котрою жила. 

— Як нам діяти далі? Без Вашої допомоги ми з Нейгеною не впораємось. — Зауважила я.

— Це дійсно так. — Морена зміряла присутніх оцінюючим поглядом і задоволено кивнула собі. — Нейгену я заберу з собою. Судитимуть і каратимуть її в нашому світі. Вам залишиться Дамблдор.

На здивовані вигуки вона зверхньо всміхнулась і пояснила: