Гріндевальд, Морена і пригоди милих діточок

Троє чоловіків у тиші йшли коридорами Поттер-менора, що вели у бік підземель.
Ось їхній шлях перегородили важкі металеві двері, відкривши які вони потрапили в коридор темниці.
Минувши кілька порожніх камер з ґратами замість дверей, вони підійшли до міцних, неприступних навіть на вигляд дверей.

Родольфус і Джеймс увійшли всередину, а Сіріус залишився зовні біля оглядового віконця.

— Здрастуйте, гер Гріндевальд. — Заговорив Джим. — Як ваше здоров'я?

Його напарник у цей час трансфігурував із захоплених із собою трісок зручні крісла для трьох та підставку під принесену із собою Кулю Істини.

Коли все було готове, чоловіки допомогли ослабленому старому влаштуватися в кріслі зручніше і сіли самі.

— І вам доброго дня, хлопці, — відповів бранець хрипким голосом. — Не думав, що моє здоров'я таке важливе вам.

— Ми не звірі, гер Гріндевальд, — сказав Лестрейндж.

— Вибачте старому... Не хотів образити... — Порожній погляд різноколірних очей ковзнув по співрозмовниках і зупинився на протилежній стіні. — Те, що я пережив... у полоні колись коханого... нареченого... Я розгубив віру в людяність за ці роки. Я й сам ніколи не був янголом, але...

Старий замовк, сліпо дивлячись у порожню стіну.

— Ось для цього ми й прийшли, — знову заговорив Джеймс, — нам треба знати все, абсолютно все, що Ви знаєте про Дамблдора.

— Що ж я давно хотів сповідатися, — зосередився Гелерт, — давай сюди своє зілля і посуньте ближче Кулю. Розповім, все розповім.

"Ми познайомилися коли я гостював у своєї далекої родички...
Закохався в нього, як дурень... І не помічав, не хотів бачити, що мною маніпулюють, водять за носа.

Дари Смерті... Його ідея... Він марив ними... Хотів з їхньою допомогою здобути владу над світом... стати Богом.

Я не раз робив йому пропозицію...
Але він погодився тільки коли у мене в руках виявилася реальна влада, коли я зібрав свою армію, створив своїх "Вовків"...
Коли в моїх руках опинилася Бузинова паличка...

І на заручинах одягнув мені браслет Раті (В індуїзмі богиня любовної пристрасті).

Вже пізніше, набагато пізніше я дізнався, що цей браслет був створений Гвенніт Безрідною для її сестри Гленни.
Використовуючи цей браслет, Гленна зачарувала свого колишнього батька і народила від нього сина Двана, а потім принесла батька в жертву за допомогою якої створила сину Рід — Візлі.
Це було в хроніках, що я знайшов у бібліотеці Батільди Бегшот, моєї двоюрідної бабусі.

Цей браслет поступово підпорядковує людину волі того, у кого знаходиться керуюча деталь — кулон з червоним каменем, такий камінь є і в самому браслеті.

Провали в пам'яті... Так багато я не пам'ятаю... Саме в ці моменти Ал використав мене... моє ім'я, обличчя.

Війна маглів... та з маглами... Дурниця яка...
Я жадав відокремити наш світ від маглів... об'єднати чарівників та інші магічні народи й відокремитися від простаків... не знищувати їх... ні.

Коли я усвідомив... прийшов до тями... закликав Ала для розмови... він остаточно підкорив мене, а коли запахло смаженим Альбус розіграв дуель.

Не знаю навіщо він полонив мене...
Йому приносило задоволення завдавати біль...
Браслет перетворився на нашийник...
Але я зумів... зумів звільнитися...

Так довго був поруч... ніяких подробиць... фактів... ні, нічого немає... я його зовсім не знав... Вищі, який я сліпий.

Є в моєму Роду Дар — Передсмертна помста. Це... я не знаю, як пояснити, але він працює.
Просто вмираючи я хотів помститися Алу... за все: знищену мрію, принижену любов, роки полону... за все.

Я побажав і магія Роду відгукнулася.
Я не очікував, що виживу, але у вас хороший цілитель і дуже якісні зілля.
Навіть камера простора та комфортна.
Дякую... і... якщо можна... я хотів би знати, що буде з... з Ним."

Сіріус закінчив зачитувати вирізки зі сповіді Гріндевальда.

Ми знову зібралися нашою дружньою компанією у Поттер-менорі.
У кімнаті панувала тиша — присутні осмислювали почуте — але її дуже скоро перервали.

— Все не те чим здається, — підбив підсумок Оріон, — Ми вважали монстром Гріндевальда, але справжнє чудовисько ховалося в його тіні.

— Ну, зовсім невинним його не можна назвати, — відбив Люціус.

— Ні. Ніхто й не каже, що він невинний, — почала розмову Бель. — Але й те, що пишуть в історії, слід ділити на два.

Настала невелика пауза, під час якої віддали належне запропонованому частуванню у вигляді різних напоїв та закусок до них.

— Що ж, з цим поки що покінчимо. — рішуче промовила Вальбурґа. — Лін, люба, перейдемо до проблеми зустрічі з Мореною. Спробуй докладніше згадати, що казала тобі Вища під час останньої зустрічі. — Попросила вона.

— Хм, думаю, варто використовувати Думозбір. — Нахмурившись, запропонувала я. — Діно, принеси Думозбір, він у кабінеті. - Покликавши домовика, розпорядилася я.

За два хлопки апарації домового ельфа цінний артефакт з'явився на столику в центрі вітальні.

— Зараз налаштую так, щоб спогади проєктувалися над артефактом. Так простіше і не потрібно занурюватися у чашу, — підійшов до артефакту Джим. — Діно, принеси тканину білого кольору, розміром не менше ніж два метри завдовжки й завширшки.

Поки він чаклував над артефактом, я налаштувалася і ковзнувши краєм свідомості до ментальної бібліотеки підібрала потрібні спогади.

— Готово. Давай Лін, — вигукнув Джеймс.

Глибоко вдихнувши, підхопила нитки спогадів кінчиком палички біля скроні та перенесла їх у чашу.
Сяючі павутинки кілька секунд полежали на поверхні Думозбору, після чого опустилися вглиб. 
Через один удар серця тонкий яскравий промінь вдарив у закріплену над чашею тканину і розсіявся по ній.