Та, що потонула в божевіллі мертвого світу

Нейгена в люті кидалася крихітною камерою, в якій була замкнена ось уже другу добу.
І ким замкнена? Ким?!
Звичайними магами.
Її, Деміурга, хай і давно неіснуючого Древа, полонили прості люди, нехай і ті, що володіють магією.

Вона різко зупинилася, глибоко вдихнула крізь стиснуті зуби та присіла на солом'яний матрац, що лежав на підлозі біля стіни.

Намагаючись заспокоїтися і привести до ладу думки, жінка в тілі білобородого старця розмірено дихала, відкинувшись на холодну кам'яну стіну.

Коли? Коли все пішло не так? 
Що або хто став цьому причиною?
Адже все йшло так добре.

Ніхто в Хресті Верховних — апарат управління у світі Деміургів, що складається з чотирьох найдостойніших мешканців світу, яких обирають загальним голосуванням — і не підозрював, що Гілки Світів на Древі, яке перебуває під відповідальністю Морени, всихають не просто так. 
Що смерть цих Світів ретельно спланована та підготовлена ​​нею — Нейгеною.

Через донесення Морени Хрест прийняв рішення щодо введення суворого карантину довжиною сто Азар (Один Азар — мільйон земних років.) у Світах Древа Нейгени.

Але ні карантин, ні дії, вжиті Зцілювачами (деміурги, які лікують Світові Древа від вірусів, червоточин та іншого, що ставить під загрозу існування Древ і істот, які там живуть.) не змогли перемогти вірус. 
Він червоточиною проявився в стовбурі Древа Нейгени та стрімко захопив усі Гілки, і воно було знищено.

Суд, скликаний опісля, визнав Нейгену винною у смерті Світів і вимушеному викорчовуванні її Древа. 

Судді, опитавши знайомих і рідних підсудної, з'ясували, що Нейгена знала про проблему, що з'явилася на її Древі, але не вживала жодних дій для усунення проблеми. 

Навіть під час карантину вона не цікавилася тим, що відбувається на Древі, а продовжила інтригувати, бажаючи отримати місце у Хресті Верховних або хоча б серед їхніх наближених.

Судді постановили, що через плетіння інтриг і спроби отримати краще місце вона, Нейгена, нехтувала своїми обов'язками та була неуважною до Древа і того, що відбувається на ньому.

Вирок оглушив Нейгену, що постала в зірці підсудних.

Вона втратила право на управління Древами, яких у її володінні було ще сім, її вигнали з сім'ї та позбавили права голосу в Раді.

Морена була її сестрою, наймолодшою ​​та найулюбленішою сестричкою.
І вона її зрадила.

Не порадилася, не попередила, не вирушила з тим, що дізналася до Очільника сім'ї.

Морена пішла й надала всю наявну в неї інформацію Наглядачам (відділ, що слідкує й усуває загрози між Древами).

Ті швидко з'ясували, що вірус, який лютує на підпорядкованій Нейгені території, загрожує перекинутися і на інші її Древа, а потім і на сусідні Древа інших деміургів.

Вірус перетворював розумних на статуї з дорогоцінних каменів і металів. Розум і душа залишалися замкненими у твердій, нерухомій оболонці.
Тварини перетворювалися на камінь, комахи на пісок.
Рослини під впливом вірусу ставали псевдорозумними й отримували здатність до пересування.

Їжею мутованим рослинам слугували розумні, які були уражені вірусом. 
Вони з'їдали спочатку розум, а потім і душу. 
Коли закінчувалася розумна їжа, мутована флора накидалася одна на одну.

Нейгену не хвилювала небезпека, що загрожувала іншим Древам через її недогляд.

Їй було байдуже на наслідки для Всесвітів через її помилку і невиконання нею своїх прямих обов'язків.

Вона у своєму егоїзмі упивалася ненавистю до Морени, яка "зрадила" її та розробляла, а потім і втілювала в життя свою помсту.

І ось тепер, сидячи на солом'яному матраці в холодній камері Поттер-менора, Нейгена відчайдушно намагалася зрозуміти — де ж вона помилилася?

Чому саме в цьому світі вона спіткнулася? Чому, попри всі прикладені сили, цей Світ не бажає вмирати?

Адже раніше все чудово спрацьовувало.

І зараз... всього кілька років і ця Гілка мала усохнути.
Щось пішло не так... Але що саме?

Чоловік, який глибоко занурився в роздуми, і не підозрював, що всі його думки більше не є таємницею для його тюремників.

* * *

— Яка ж вона мерзенна, — впоравшись з емоціями, що охоплювали її, повільно вимовила Вальбурга.

— Згоден!

— Оце вже точно!

Підтримали її ми.

Річ у тім, що Дамблдор перебував у камері-артефакті, про існування якої дуже вчасно згадав Джеймс.

Камера Менталіста. 

На стіни, підлогу і стелю камери було накладено набір чарів з розділу менталістики, який діяв схоже з думозбором.

Різниця полягає в тому, що в думозбір думки занурюють самостійно, а тут чари самі зчитують думки та передають їх на спеціально оброблений екран: у вигляді картинок, що супроводжуються озвученням.

"Потрібно терміново зв'язатися з Мореною, — думала я, не звертаючи уваги на магів перебуваючих в одній зі мною кімнаті, які дедалі більш обурено перемовляються, — тільки як це зробити?"

Виринувши з роздумів, я запропонувала перенести допит Гріндевальда на інший день і піднятися у вітальню.

Ситуацію варто обговорити.

— Що будемо робити? — Запитала я й отримала у відповідь гнітюче дзвінку тишу. — Ясно. — Зітхнула. — Я хочу зв'язатися з Мореною і передати їй отриману інформацію, але не маю ні найменшого поняття: як?

— Ритуали, — виринув з роздумів Оріон. — Потрібно знайти підходящий, а для цього доведеться "перерити" всі доступні нам бібліотеки.

— Ви маєте рацію, Оріоне, — озвався мій чоловік. — Усі бібліотеки. І маглівські також. Це я візьму на себе.

— Згоден. Не варто виключати, що відповідь на наше запитання криється у легендах простих людей, — приєднався до розмови Рабастан Лестранж.