Реакція Дамблдора на Розподіл

Розлючений чарівник метався своїм кабінетом.
Біла борода прикрашена золотистими дзвониками після чергового різкого розвороту опинилася на його плечі.
На підлозі валявся зім'ятий незграбний ковпак.
Втомившись, чоловік звалився на стілець і вчепився пальцями у волосся, розтріпавши ретельно заплетену косу.

— Як? — Глухо простогнав він. — Як це могло статися?

Прийнявши заспокійливе зілля, він підвівся і діставши з шафи думозбір, почав занурювати в нього свої спогади.

— Пусте. — Пробурмотів маг, виринувши зі спогадів. — Жодної зачіпки.

"Як Капелюх зірвався з повідця і заспівав правдиву пісню?
Чому на Грифіндор не вступила жодна дитина?
Д'Еванс ще ці, незрозуміло звідки взялися. Один на Рейвенкло, друга на Слизерин вступила.
Северус якось підозріло на дівча відреагував, хм...
Поттер і Мелфой на Рейвенкло, Лонгботтом і Візлі на Хафелпаф.
І як продовжувати гру?
Частина чистокровних розподілилася на інші факультети.
А я так намагався обмежити їх Слизерином. Факультет темних магів. І майже вийшло...
Коли? Коли все зірвалось?
Ні, Снейп, все ж таки якийсь підозрілий. Чи не надумав він зіскочити з гачка? Варто перевірити. Завтра викличу до себе."

Ці та ще безліч роздумів металися в біловолосій голові.
Лють знову стала підіймати голову.
Він розуміючи, що зілля не в змозі впоратися з емоціями піднявся сходами й відчинив маленькі двері, що зливалися зі стіною.

— Вибач, Геле, — зітхнувши, промовив маг подивившись на виснаженого бранця. — Невдалий у мене сьогодні день. Усі плани тестралу під хвіст полетіли. — І ще раз важко зітхнувши чоловік направив паличку на Геллерта. — Круціо.

Крики болю ще довго розносилися кабінетом директора школи.
Адже Альбус, що знаходиться в полоні своєї злості, цього разу нещільно прикрив двері й звукопоглинаючий контур не був замкнутий.
Все, що відбувалося в кімнаті, було чудово чути портретам колишніх директорів, серед яких був і Фінеас Найджелус Блек.