Цікава подорож на червоному паротязі

... Дивлюся на своїх хлопчаків, які із захопленням розглядають червоний паротяг у клубах пари, і розумію — пощастило!

... мені неймовірно пощастило в житті!

Ми стояли на забитій людьми платформі, біля якої чекав відправлення паротяг червоного кольору.
Напис на табло говорив: Гогвортський експрес — 11.00.

Над головами людей, що зібралися на платформі, пливли клуби пару, що викидалися паротягом, а під ногами й над головами носилася різна живність.
До слуху долинали голоси, скрип важких валіз і невдоволене ухання сов, що перемовлялися один з одним.

Перші кілька вагонів вже були заповнені учнями.
Діти та підлітки висовувалися з вікон, щоб поговорити наостанок з батьками, або боролися за вільні місця.

Тут були всі близькі й здебільшого рідні мені люди: Блеки — Вальбурга, Сіріус і Ремус; Северус не зміг вирватися з Хога, але крім Марджорі проводити Сабіну, прийшли Ейлін та Октавіус; Мелфої; Лестранжі.

— Бабуся, я знову згубив жабу, — долетів до мене розгублений голос.

Обернувшись я побачила, що говорив круглолиций хлопчик, біля якого стояли дві жінки та чоловік.

— О, Невіле, — важко зітхнула жінка похилого віку, на її голові був капелюх увінчаний опудалом грифа.

Я усміхнулася, Августа любить епатувати публіку своїми капелюхами, не менше ніж Дамблдор мантіями.
У її колекції є капелюхи з джарві, ніфлером, феніксом, рунослідом та грінділи.

Френк розкуйовдив синові волосся, Аліса закликала жабу Акціо, а Августа трансфігурувала акваріум з кришкою з хустки та посадила туди мандрівницю.

— Тримай, онучку, тепер не втече, — передала вона тару з живністю Невілу, який міцно і дбайливо притис його до грудей.

Червоний паротяг видав довгий гудок, сигналізуючи про готовність до від'їзду.

Діти тягнуться за обнімашками, поцілунками та покірно підставляють маківки під погладжування.
Вони хвилюються перед першою тривалою розлукою з рідними та домом.
Передчувають зміни, знайомства та витівки.

Після другого попереджувального гудка хлопчики й дівчата дружним гуртом заскакують у вагон і мчать до своїх, попередньо зайнятих, купе.
Для того, щоб через пару ударів серця висунутися у вікна і махати руками проводжаючим, жадібно і жалібно вдивляючись у прощальні рухи у відповідь.

Видавши на прощання довгий протяжний гудок і загорнувши паром платформу, паротяг рушив з місця і все швидше набираючи хід, поніс своїх пасажирів у Гогсмід.

Акуратно промокнувши хусткою очі, я зітхнула і залишила в пам'яті зарубку — "відвідати цілителя і перевіритися на предмет вагітності", аж надто сентиментальна та емоційна я стала останнім часом.

Легенько стиснула долоню чоловіка і ласкаво йому посміхнувшись, озирнулася на друзів, що стояли поруч. Задерикувато їм підморгнула, кивнула Вальбурзі на запитальний погляд і, сховавшись у темному затишному куточку, плавно перетекла у форму ворони.
Пару разів на пробу змахнувши крилами, злетіла і помчала наздоганяти потяг, поки він не встиг далеко виїхати.

Так, я таки зважилася супроводити хлопчиків до школи й, якщо вийде проникнути в замок, подивитися на розподіл.
Заодно перевірю як вони влаштуються на новому місці.

Наздогнавши потяг, підлетіла до потрібного вагона і сіла на його даху, перед тим перевіривши, чи відчинено вікно.
Тепер трохи відпочину і проведу нове перетворення — в мошку.
Найскладнішим буде потрапити в купе, адже тіло комахи маленьке та легке і мене може просто здути зустрічним потоком повітря.
Зсуваюсь ближче до вікна і зосереджуючись змінюю форму тіла.
Через один удар серця на даху вагона сидить маленька комаха.

Зосереджено перебираю маленькими лапками, дедалі швидше рухаючись до своєї мети.

"Є."

Подумки видихаю я, опинившись на рукаві мантії Дадлі, що так вдало сидів під вікном.
Переповзаю вище і зариваюсь у складки коміра мантії. Затихаю і прислухаюся до суперечки у купе.

— ...дурня, — незаперечним тоном заявила Сабіна. — Хто вас послухає?

— Хто захоче — почує, — знизавши плечима рівним голосом, відповів їй Гаррі. І азартно блиснувши очима палко продовжив, — ми ж не збираємося агітувати всіх проти якогось факультету. Просто розповімо про відомих людей, які закінчили кожен факультет.

— Ага, — їдко хмикнула дівчинка. — А те, що найбільше Темних Лордів було саме на Грифіндорі, це так — нісенітниці.

Шарлотта і Максіан тихо засміялися. Вони з цікавістю стежили за розмовою, але не втручаючись у неї.

— А це вже інформація для роздумів. — Повів плечем Драко. І глянувши на неї, уточнив. — То ти з нами, Саб? Чи залишишся в купе?

— З вами. Ось ще залишити вас без нагляду? — Кивнувши важко зітхнула дівчинка, і нервово потеребила кінчик коси. — Давайте тільки зберемо інших у нашому купе. Потрібно розбитися на невеликі групки, не будемо ж ми всім натовпом завалюватися в кожне купе.

— Добре. Зараз покличу, — підскочив Гаррі й вибіг з купе.

Через кілька хвилин у купе за хлопчиком увійшли Невіл Лонгботом, Вінсент Креб, Грегорі Гойл, Дафна Грінграс, Пенсі Паркінсон, Мілісента Булстроуд і Теодор Нотт.

— Всім привіт. — Привіталися ті, що увійшли, отримали привітання у відповідь і розсілися хто куди.
Хлопці як справжні джентльмени поступилися дівчаткам сидіннями та влаштувалися на підлозі, діставши з багажу Гаррі та Дадлі пледи та подушечки.

Хлопчики й Сабі захопили їх із собою знаючи, зі слів Сева, як у замку холодно, та й для пікніків біля озера стануть у пригоді, поки вони не можуть собі трансфігурувати потрібні речі з того, що знайдеться під рукою.

Сабіна зосереджено оглянула тих, хто увійшов, і ні до кого конкретно не звертаючись запитала: