Легка-складна розмова

— Вернон, любий, ти не зайнятий? — Зазирнувши в кабінет до чоловіка, поцікавилася я.

— Щось термінове? — Відірвавшись від прочитання звіту, спитав чоловік.

— Хлопчикам післязавтра вирушати до школи. Я хотіла поговорити з Гаррі... ну щодо його піднесення пересічними громадянами в Герої, його популярності... — Я трохи зам'ялася продумуючи формулювання. — Ми, звичайно, торкалися цієї теми раніше, але... у школі буде Дамблдор. Гаррі повинен знати правду... Про нашу недовіру до директора та її причини.

— Ти думаєш? — Вернон піднявся і, підійшовши до мене, обійняв заглядаючи в очі. — Кохана, наш племінник ще дитина. Ти впевнена, що його потрібно вплутувати у все це?

— Не вплутувати, Верноне. Я кажу, що його і Дадлі варто попередити про небезпеку, що походить від Старигана. — Я обурено підхопилася і вивернулася з рук чоловіка, невдоволено зітхнула і продовжила розмову. — Так, хлопчики знають, що ми — дорослі — вважаємо Дамблдора поганим хлопцем, але не знають чому. Вони в небезпеці вже тому, що майже десять місяців на рік вони будуть у владі цього вибля... упиря. Він може зіграти на їхній довірливості та недосвідченості. Вони діти, ти вірно сказав, і тому їх легко обдурити чи підкупити. Пообіцяє не повідомляти про провину батькам або нарахує бали заохочуючи за витівку замість покарання.

— Я тебе зрозумів, кохана. З цього боку я на ситуацію не дивився. — Вернон задумливо погладив борідку, і подивившись на час, кивнув. — Тоді зробимо так. Обід у нас через годину, ось після нього і поговоримо з хлопчиками. А поки що мені потрібно закінчити з документами та й в тебе, я впевнений, знайдуться справи.

— Добре. — Усміхнувшись чоловікові та поцілувавши його, я покинула кабінет.

У мене справді є важлива справа і відкладати її не збираюся.
Капосно посміхнувшись, я накинула мантію і перемістилася каміном до "Грінготс".

Повернулася я якраз до обіду.

Домовики спритно накривали на стіл. У їдальні витали аромати соковитого печеного м'яса та пирогів.

Як тільки всі влаштувалися за столом, Вернон узяв слово:

— Гарольд, Даддерсе, після обіду не тікайте. У нас із матір'ю є до вас важлива розмова.

— Добре, тату, — відповів Дадлі, а Гаррі підтримав брата кивком.

Після того, як було з'їдено десерт — шоколадний пудинг, ми перебралися з їдальні до Бурштинової вітальні, розташованої поруч.

Діти влаштувалися на дивані, а ми сіли в крісла.
Домовик розпалив камін і подав напої. Діти схотіли сік, я попросила каву з вершками, а чоловік чай.

Розмова про популярність Гаррі Поттера та його подвиг пройшла легко, адже ми вже не раз обговорювали це.

Гаррі, коли він був молодший, лякав ажіотаж з приводу Хлопчика-Котрий-Вижив і спроби кожного зустрічного доторкнутися до нього, а то й річ якусь поцупити, хоч клаптик.
Зараз же загальна істерія навколо Обраного злегка вщухла.

А ось наші поради бути обережнішими з Дамблдором були сприйняті з нерозумінням.

— Ма, па, що ви приховуєте від мене? — Гаррі завжди був дуже проникливою дитиною, а я так і не розповіла йому, що його батьки пережили візит Темного Лорда без втрат і вбив їх Великий Світлий.

Переглянувшись із чоловіком, я зітхнула — доведеться розповісти.

— Тієї ночі, Волдеморт... він навіть у дім не зайшов — спіткнувся об поріг і скрутив шию. Лілі зв'язалася зі мною переговорним дзеркалом, повідомила про смерть Лорда й обіцяла вранці зайти в гості, але... — Я сковтнула, ці спогади все ще завдавали болю. Нехай я й знала, що сестричка жива і зараз із Джеєм у гостях у Вальбурги. — Я прокинулася посеред ночі... знайшла тебе на ганку, була злива... Ти в тоненькій ковдрі, наскрізь промоклий і з начарованим на тебе Сіленціо, і абсолютно сухий конверт біля тебе. Зміст листа ... я після дам, прочитаєш. Складено воно було Дамблдором і на ганку залишив тебе він.

Поглянувши на розгублене обличчя племінника, я сумно посміхнулася і, пересівши до нього, обняла.

— Синку, ми з татом любимо тебе не менше, ніж Дада, Сані, Елі та Мейса. І хвилюємося про тебе дуже-дуже. Ти розумний і хоробрий хлопчик, дуже талановитий. Ми несамовито тобою пишаємося. — Я не випускала Гаррі з обіймів і лагідно гладила його по волоссю.

— Тому ми просимо вас хлопчики бути обережними та уважними у школі. Директор хитрий і сильний, — підхопив мою промову чоловік. — Ти йому потрібний, Гарольде. Не з простої ж забаганки він піарить Обраного. У нього є Мета і він досягає її всілякими шляхами. Будь обережнішим, перевіряй їжу та напої, пошту. Потрібні амулети у вас, хлопчики, є.

— Директору потрібний Гаррі для досягнення його Мети? А добробут і життя самого Гаррі діло десяте? А то й зовсім не важливе, так? — Запитав Дадлі, який уважно слухав нас.

— То навіщо мені тоді вступати до Гоґвортсу, якщо це так небезпечно? Є ж інші школи магії, вдома теж можна вчитися, — не залишився осторонь Гаррі.

— Ти маєш рацію, Дад, — підтвердив висновки сина Вернон. — І оскільки ти старший брат, то тобі варто наглядати за нашим Гаррі в школі.

— У тебе рано прокинулася магія, був сильний магічний викид. Джеймс не втримався і похвалився цим директору. Твої батьки довіряли йому і не чекали від нього зради. Дамблдор порадив Джею укласти Магічний контракт на навчання з Гоґвортсом. Що твій батько й зробив. Ти зобов'язаний провчитися в Гозі щонайменше п'ять років, розірвати контракт неможливо. Я намагалася. — Сумно зітхнувши, я розвела руками.

— Зрозуміло. Тобто бути слухняними та не провокувати директора, — похнюпився Гаррі та важко зітхнувши додав. — І ніяких витівок.

Усміхнувшись і підморгнувши хлопчикам, я з таємничим обличчям дістала Мантію-невидимку. І передавши її племіннику пояснила: