Дещо про плани та таємниці Альбуса Дамблдора

Альбус Дамблдор, сидячи в м'якому кріслі у своїх особистих кімнатах Гоґвортсу і запиваючи лимонні скибочки (свої улюблені ласощі) гірким трав'яним чаєм, розмірковував. 
Про Всезагальне Благо, звісно, і про те, скільки блага від всезагального належить саме йому. 
Як Ідейному натхненнику та Лідерові Світла.

Відсунувши вбік вазочку з ласощами й чашку, він виклав на звільнений простір "нескінченний сувій", куди записував усі свої плани, комбінації та просто важливу інформацію щонайменше півстоліття.
Розгорнувши та перемотавши його до необхідного місця, притиснув кінці, що намагалися згорнутися, тримачами й, пробігши поглядом, взявся вголос міркувати: 

— Що ж, до початку навчального року все готове...

Локації є. Заборонений ліс. Смуга перешкод та цінний приз наприкінці...

Цербер, хм, чи не надто?
Ні.
Не зовсім тупі, бруднокровки додумаються, згадають міфи, впораються.

Далі у нас Пастка диявола, ну тут вся надія або на Лонгботома, або на розумницю бруднокровку.
Так...
Шкода, що Ґрейнджер проґавив...
Хто ж думав, що тупі магли маленьку дитину на вулиці залишать.
Ну нічого. У мене ще парочка на прикметі є.

Шахи... Мінні створила чудових големів... Цікава партія вийде...

Літаючі ключі та мітла.
Так. Як би цей напівгоблін не чинив опір, але поки я Директор для Деканів я Цар і Бог.
Все і всі в цій школі у моїй владі.

Кхм... відволікся.

Троль. Одна штука. Поки сидить на прив'язі, а там побачимо.
Можна і невеликий переполох влаштувати.
Наприклад, на Самайн, так.
Жертви?
Ну заб'є пару чистокровних діточок...
Спишемо на... Потім придумаю. Неважливо зараз.

Зілля та завдання на логіку від Северуса:

"Попереду небезпека, те ж позаду,
Але двоє з нас допоможуть, ти їх тільки знайди.
Одна вперед відправить, ще одна назад,
У двох — вино лише, а ще в трьох — отрута.
Ти хочеш тут залишитися на довгі віки?
Тоді шукай — до того ж підказка тобі дана.
По-перше, як би спритно не ховалася отрута,
Знайти її нескладно — від вина лівий ряд.
Друге — у крайніх суліях налито не одне й те саме,
Але якщо вперед тобі треба, на допомогу даремно ти чекаєш.
Потім ні у великій, ні в малій смерті ти не знайдеш,
А якщо з другої ліворуч і другої праворуч ковтнеш,
Сам переконаєшся — налито одне й те саме в них,
Хоча на погляд вони різні, але це вже, по-четверте."

Непогане завдання, навіть я не відразу розібрався.

А наприкінці Дзеркало Яцрес і захований у ньому "Філософський камінь".
Не справжній звичайно.
Справжній Ніколас відмовився мені передати для вивчення.
Старий жмот. Ну нічого, я з тобою ще поквитаюсь. Пізніше.

Мої "герої" і "злодій" не знають, що камінь обманка.
Он Квіріній вже зараз кола нарізає.
Тюрбан цей, часник.
Наче я по аурі не бачу, що в ньому вселенець.
І жити йому не більше ніж рік лишилося.

Маг озвучував свої плани, зовсім не боячись, що його підслухають.
На другий рівень директорських володінь мав доступ лише він.
До того ж Альбус особисто наклав кілька сильних і вельми небезпечних для вторгнення захисних та охоронних заклинань на сходи, що ведуть на другий рівень.
В особистих покоях не було жодного портрета чи картини.

З цього боку він також убезпечений.

До безпеки й свободи своєї шкури Дамблдор ставився дуже відповідально і з усією ретельністю.
Чого не скажеш про безпеку та благополуччя довірених йому дітей.

— З цим вирішено, — отямившись від роздумів промовив маг. — Тепер люди й ролі.
Гаррі Поттер.
Чортів напівкровка своїм зникненням сплутав кілька важливих ситуацій.
Поки не критично і можна виправити.
Де живе — незрозуміло. Начебто в Поттер-менорі.
Опікун — незрозуміло, звідки й коли виникла. Темна конячка.
Відправлю Тінь, хай шукає, копає та хоч землю носом риє, але знайде мені все про цю дамочку.
Гаррі, Гаррі, Гаррі...
Що ж, хлопчику мій, побудь поки що героєм.
А далі, кхм-кхм, все залежатиме від твоєї поведінки.
Герою потрібні друзі.
Вірні мені.
Рон Візлі — точно. Представлятиме маг. світ.

А ось із бруднокровкою по ходу вирішуватимемо.
Ох, як невчасно Ґрейнджери збунтувалися.
Усього на тиждень спізнився.

Ще потрібні вороги. Слизеринці. Чистокровні.

Капелюху наказати відправити Поттера на Ґрифіндор.
Так, а от із ким там мій Герой був?
Лестранжі, Мелфой і четверо незнайомих мені мажат, двоє з них поки що малі.
Перші точно на Слизерин потраплять, а ось ті двоє в жодному разі не повинні опинитися на Ґрифіндорі.

"Не забути оновити чари на капелюсі." — Зробив нотатку в сувій Дамблдор.

Потраплять на різні факультети, рідше спілкуватимуться. А за допомогою зілль зовсім посваряться.

Ніби нічого не пропустив. У крайньому разі по ходу підкоригую ситуацію. У вигідний для мене бік.

Хрипко розсміявшись, чоловік прибрав тримачі та згорнувши свиток сховав його в таємну внутрішню кишеню мантії.
Потягнувся, аж захрумтіли хребці.
Встав із крісла, знову потягнувся до хрускоту і покрутив головою, розробляючи втомлені м'язи.
На мить завмер — замислившись і ствердно мотнувши головою, промимрив під ніс:

"Варто, безперечно варто."

Підійшов до маленьких дверей, що зливаються зі стіною.
Надрізав заклинанням палець і приклав його в поглиблення, яке заміняло собою замкову щілину.

За поглибленням щось глухо клацнуло і на дверях з тихим скреготом з'явилася ручка.

Альбус залікував поріз і, зло посміхнувшись, відчинив двері.

Яскраве світло змусило того, хто перебуває всередині крихітної, 1,5*1,5*2 м, кімнатки, заплющити очі та відвернутися до стіни.