Джиме? Лілі? - 2: Повернення

— То що там у тебе за ідея з'явилася, люба? — Тільки-но Вернон домовив, як на кімнату опустилася тиша.

До мене вмить виявились прикуті одинадцять пар очей заінтригованих учасників наших спонтанних зборів.

Я, збираючись з думками, помасажувала скроні заодно намагаючись позбавитися легкого головного болю.

— Загалом, так. Ставши Берегинею Роду Поттер і отримавши доступ до Родової бібліотеки я шукала спосіб вилучити з Гарольда паразита, що присмоктався до нього, і не завдати при цьому шкоди дитині.
Тоді я натрапила на ритуал Викривлення Часу.
Суть цього ритуалу у тому, що в окремо взятому приміщенні після проведення ритуалу час потече інакше.
Він може бути прискореним або сповільненим.
Той, хто знаходиться за межами приміщення, потрапити в нього не зможе доти, доки термін зазначений у ритуалі не закінчиться.
Цей ритуал за старих часів використовувався багато ким у тому разі, коли в роду залишався неповнолітній спадкоємець без дорослих родичів.
Найчастіше це відбувалося під час воєн і Роду був необхідний діючий Глава та Лорд.
Спадкоємця та його наставників, які зобов'язалися навчати його, зачиняли в одній з кімнат Менору і проводили цей ритуал.
У результаті в реальному світі минало кілька днів, тижнів або місяць — не більше як місяць і не менше дванадцяти годин. 
У кімнаті зі спотвореним часом проходило від пів року до сімнадцяти років – залежно від віку Спадкоємця.
Адже були випадки коли сиротою ставало немовля, тоді ритуал проводився над третиною Менора з обов'язковим доступом до саду та природи загалом, а також необхідним штатом прислуги та домовиків окрім наставників.
Після закінчення терміну заданого ритуалом у світ повертався вже повнолітній Спадкоємець і приймав Рід під руку. — Закінчивши розповідати, викликала домовичку і попросила у неї знеболювальне зілля, мігрень розійшлася не на жарт.

І знову кілька миттєвостей тиші, в які всі усвідомлювали почуте.

— Ти хочеш провести для нас цей ритуал? — Встигла першою поцікавитися сестричка.

І знову на мене спрямовані зацікавлені погляди.

— Так, я справді хочу провести цей ритуал, попередньо наклавши на вас прокляття Приємних Сновидінь. Воно досить безпечне та легко знімається.
Адже вам потрібно щоб ваші з Джеєм фізичні тіла змогли наздогнати вашу дорослу свідомість. — Пояснила я.

— Прокляття приємних сновидінь? — Здивовано перепитала Нарсі. — Щось знайоме, не можу пригадати де, але я безперечно чула про нього.

— Його створила відьма з Роду Певерел, — задумливо почав говорити Джей, — вона образилася на деяких Короля і Королеву (їхні імена давно загубилися у століттях), за те, що ті не запросили її разом з іншими чарівницями на Представлення Світу своєї новонародженої спадкоємиці.
З'явилася до них у замок у розпал свята, підійшла до колиски з дитиною і наклала на неї це прокляття, відстрочивши його початок до чотирнадцятиріччя Принцеси та обмеживши час його дії ста роками з моменту активації прокляття.
При цьому налякавши батьків і гостей "пророцтвом", що ледь уколовшись веретеном принцеса засне мертвим сном навіки.
І пішла, не забувши голосно грюкнути дверима.
Чарівниці довго радилися, але як уникнути "пророцтва" не знали, тому порадили знищити всі веретена, що існують у королівстві.
Король видав відповідний указ, але як ми знаємо, справа була не у веретені, тому коли дівчині виповнилося чотирнадцять років, вона заснула і розбудити її було неможливо.Король і Королева зажадали від чарівниць допомоги.
Ті, порадившись і помахавши чарівними паличками, запевнили батьків, що принцесу зможе пробудити від проклятого сну поцілунок істинної Любові та не раніше ніж через сто років.
Загалом погорювали батьки та й відправили доньку до усипальниці, а самі Принца народили.
А Принцеса прокинувшись через сторіччя в покинутому склепі та в компанії скелетів предків, збожеволіла і незабаром померла від голоду та зневоднення.
У маглів навіть казка є — "Спляча красуня", але там все закінчилося весіллям Принцеси. — Закінчивши розповідь, Джей змочив горло і запитав: — Чому саме це прокляття, а не Стазис, наприклад?

— Тому, що воно підтримує життя і здоров'я проклятого в нормі, не заважаючи необхідному розвитку тіла і розуму. Водночас поки воно діє, проклятий буде живий, перебуваючи на піку своїх можливостей.
А Стазис... він ніби заморожує час для того, до кого його застосували. Тому нам він зовсім не підходить, — зітхнувши відповіла я. — Як на мене, це найкращий варіант.

— Добре. Допустимо ми все це зробимо, — заговорив Оріон, що мовчав весь цей час. — Як ти хочеш пояснювати їхнє повернення? Адже вони вважаються мертвими. Та й реакція Дамблдора абсолютно непередбачувана.

— Так... Реакцію цього Павука передбачити складно, — зло прошипіла Лілі. — Це ж саме він убив нас.

Вкотре вже сьогодні на кімнату опустилася тиша, але цього разу вона була оглушливою.
Оглушлива тиша – парадокс, але саме так і є.

— Ось як! — Процідила Вальбурга. — З його реакцією ми придумаємо як впоратися, так само не важко створити дітям легенду, Оріоне.
Але як ми пояснимо зникнення Саніти та Джейкоба? Про них уже багато хто знає.

— Це просто. — Вирішила висловитись і Бель. — Відправлені на навчання до Майстрів-наставників на материк, внаслідок прокидання Дарів або Талантів і відсутності на Острові відповідних учителів.
А навчання може затягтися на багато років плюс умови магічного контракту.
А там... вийшла заміж, одружився, на Батьківщину особливо не тягне, а до родичів і в гості приїхати можна, і до себе запросити.

— Непогане пояснення, — погодився Рем, а Сірі кивнув на підтвердження, — а з приводу повернення Джеймса і Лілі...
Хто може довести, що були вбиті саме вони?
Їхні тіла бачили лише вбивця, гобліни та присутні на Обряді поховання.
Вбивцею вважають Волдеморта — він позбавлений втілення і говорити поки що не може, гобліни не втручаються у справи чарівників, а на обряді були ми й Андромеда.
Ось вона може щось і скаже.