Трохи про Марджорі

Марджорі

Моє життя нагадує мені американські гірки, з їхньою швидкістю, злетами та падіннями.
Я встигла змиритися, що не зможу чаклувати, що приречена жити з болем, виходячи за межі батьківського дому, що безплідна.
А потім сталося диво.
У нас з'явилася спочатку Петунія та її сестра, а потім і їхні діти.

Біля них майже не боліло — не важливо, де ти знаходишся, головне, що біля тебе магічно обдарована людина.

Після була образа Туні на мого брата.

Він надто затягнув розповідь про нас і нашу родину.
Я злякалася — злякалася, що вона не пробачить і піде з наших життів, забравши з собою хлопчаків.
Тоді я боялася за себе.
Було страшно знову виявитися прив'язаною до одного місця і бути приреченою на біль.

Але дружина мого брата виявилася мудрою жінкою і знайшла в собі сили прийняти чоловіка та вибачити йому усі недомовки, які були озвучені одночасно.

Туні зробила неможливе для мене — позбавила болю і дала надію, що колись я все ж таки чаклуватиму.

З того часу минуло багато років.
За цей час я встигла відкрити розплідник для собак і розводжу бульдогів, а ще через пару років, за участю Сігнуса та Друелли Блек, почала розводити крупів.

Я вдочерила випадково знайдену в парку дівчинку, зрозумівши з її розповіді, що вона магічно обдарована.
Так у мене з'явилася дочка Сабіна.

На вимогу Вернона ми всі увійшли до Роду Поттер, бічної гілки, прийнявши Прізвище його дружини — Д'Еванс.
З цього дня Петунія остаточно стала Гвендолін.
А після їхнього переїзду в котедж на узбережжі, недалеко від Істборна, купила і нам із дочкою невеликий та затишний будиночок у цьому місті.

Посилені заняття спортом, йога, подорожі, дресування бульдогів, дієти та життя за графіком.
Це дало добрий результат — я значно схудла.

З Северусом все закрутилося якось різко, неочікувано.
Спочатку він допомагав зіллями для підтримки мого здоров'я, потім допоміг пережити перехід Сабі до Роду.

На мене входження до Роду вплинуло незначно.
Раніше блакитний колір очей став більш насиченим і яскравим, пряме волосся почало трохи завиватися.
На цьому зовнішні зміни закінчились.
Моя здатність ладнати з собаками стала Талантом, я розумію потреби пса вже інтуїтивно, і вони теж розуміють мене.

А маглонародженій дівчинці це далося непросто.
Вона температура три тижні — змінювалася.
Змінювалися риси обличчя, колір очей та структура волосся, зріст та статура.

Змінювалася її магія, зароджувалися Дари та Таланти.
Даром Сабіни від магії стала ейдетична пам'ять, Талантом — аналіз та організація.

Вона і до цього була розумною дівчинкою, але тепер у пам'яті дочки зберігалися найдрібніші подробиці всього її оточуючого.
Спочатку це приносило моїй маленькій мігрень, але Сев готував потрібні зілля, які полегшували біль.
А також, разом з Лін, знайшли їй наставника, який допоміг їй адаптуватися до нових можливостей та навчив із ними справлятися.

Северус почав заходити в гості — провідати Сабі й дізнатися чи не потрібні якісь зілля або допомога.
Запрошував на прогулянки набережною, до парку, пізніше до кіно чи театру.

Через кілька місяців зізнався, що я йому подобаюсь і запропонував зустрічатися.
Я погодилася — встигла закохатися в нього, але намагалася стримувати себе. Мені не давало спокою, що я старша за Сева.
На моє тридцяти триріччя Северус зробив мені пропозицію стати його дружиною. І отримав моє "Так", у відповідь.

Дід Северуса, Лорд Принц, був не в захваті від вибору онука, але знаючи його характер і пам'ятаючи втечу своєї дочки змирився.
Тільки зажадав у п'ятирічний термін народити Спадкоємця Роду.

Сабіну Октавіус сприйняв напрочуд добре і запропонував ввести її в Рід Принц, але дочка відмовилася. 
Сказала, що їй подобається бути Д'Еванс.

Ейлін взагалі сприймала Сабі як рідну внучку, одного разу зізнавшись мені, що дуже хотіла доньку.

Весілля справили 20 вересня 1987 року.
А 9 січня 1989 року я народила двійню, обидва хлопчики — Сергій Северус, Спадкоємець Принц та Стефан Октавіус Принц.
Хрещеними наших хлопчиків стали Нарциса Мелфой та Бартеміус Крауч-мол.

Серж схожий на батька у всьому, навіть позіхає так само, а Стен успадкував лише колір очей — чорний, в іншому він моя копія.

Октавіус з радістю спробував передати Севу титул Лорда разом з обов'язками, але не встиг.

Дамблдор випередив свекра на кілька годин, надіславши моєму чоловікові листа.
У цьому листі Северуса поставили перед фактом, що з 1 лютого 1989 року, Северус Тобіас Снейп є викладачем зіллєваріння і деканом факультету Слизерин.
Відмовитися неможливо.

Чоловік не поспішав розповідати директору про те, що він уже не Снейп, а спадкоємець Принц, помирився з дідом і нічого йому, директору, не винен.

Для розв'язання цього питання вирішили порадитись з усією родиною.
Мозковий штурм видав такий результат: знаходження Сева в Гоґвортсі нам вигідне, адже незабаром туди вступають Гаррі, Дадлі, Сабіна, Невіл Лонгботтом, Драко Мелфой, Шарлотта та Максіан Лестранж та інші діти з нашого Ордену.
Ми повинні бути якщо не на крок попереду, то хоча б знати про зміни, що наближаються.

Перебуваючи в школі Северус буде в курсі того, що там відбувається і в разі потреби зможе з нами зв'язатися.

Тим більше, що Лін зуміла непогано всіх залякати, тим що має відбуватися в Гоґвортсі зі вступом до нього її племінника.
Загалом ми дружно вирішили перестрахуватися і мати свою людину в стані ворога.