Про час минулий і сьогодення

Був теплий день суботи, квітневе сонечко не по-весняному тепло пригрівало.

Природа, мабуть, вирішила порадувати гарною погодою після холодного та вогкого березня, протягом якого дощі мінялися туманами й так по колу.

Я сиділа під відкритим вікном і згадувала про те, що сталося за пів року, після мого візиту до Морени. Краєм ока спостерігаючи за чоловіком, що поводився дуже незвичайно.

Останні місяці три він вивчав закони магічного світу, перешіптувався із Сіріусом і Ремусом і навіть розмовляв про щось з Оріоном.

При цьому мені він нічого не говорив, відмовляючись, що спочатку сам розбереться.

Словом, шукав літературу, що хоч якось стосувалася магічного законодавства, сімейних і родових традицій, юридичну з сімейного права магічного світу і радився з ким тільки міг.

Мене у свої пошуки не залучав, але дивно подивлявся.

Наприклад, сьогодні він із самого ранку косився, м'явся, ходив колами і явно намагався налаштуватися на серйозну розмову.

"Що ж, нехай, не буду заважати та нервувати. Буде готовий — сам підійде." — Думала я, плавно занурюючись у медитацію.

Я знову опинилася в кімнаті-бібліотеці, з полицями заповненими книгами-спогадами, що була в моїй свідомості.

Давненько я сюди не зазирала: книги стоять упереміш, а деякі лежать на журнальному столику або валяються на підлозі під полицями. Так не піде, настав час навести тут порядок, а я дивуюся — чого я така розсіяна останнім часом. Не будеш тут розсіяною, коли у свідомості така "каша".

І я простягла руку за першою книгою.

"Поттер-менор відвідав Люціус Мелфой, який тепер Лорд Мелфой.

Він приніс запрошення на світську похоронну церемонію – Абраксас помер для магічного світу.

Насправді ж, відкати все ж таки його наздогнали й він протягом тривалого часу хворів, а 20 березня 1982 повністю втратив магічні здібності ставши звичайним маглом. Внаслідок чого опинився на вулиці в чомусь був, оскільки Мелфой-менор (як і весь магічний світ) знаходиться у просторовій складці.

Магли не маючи магії, цих складок не бачать і потрапити туди не можуть.

Благо маглівські документи у колишнього Мелфоя були, так само як у Роду була нерухомість у звичайному світі.

Ось Люц і поселив батька в невеликому будиночку десь у Франції та призначив йому довічне утримання, яке щорічно буде переводитися на рахунок у банку."

Швидко переглянутий спогад займає своє місце на полиці, а на обкладинці з'являється дата його появи — 23 березня 1982 року.

Беру наступну книжку.

"Цього разу зібралися в Лестранж-менорі — це була вже третя наша зустріч після того, як я розповіла, що ми можемо зібрати хоркруси та замінити їх на копії.

Ми розташувалися в одній із віталень, здатній вмістити в собі 10 людей.

У кімнаті з тканинними шпалерами блідо-блакитного кольору зі сріблясто-зеленим рослинним орнаментом був великий добре натоплений камін, від чого було дуже затишно перебувати тут у такий морозний січневий день.

Розсілися на м'яких зручних диванах і кріслах лимонно-кремового кольору, розставлених навколо дерев'яного овального столу світло-горіхового кольору.

Сьогодні з жіночу частину компанії представляли я, Вальбурга та Белатриса. Були також Оріон, Сіріус та Регулус, Френк Лонгботом, Люціус Мелфой, а також Родольфус та Рабастан Лестранж.

На столі у два ряди були виставлені хоркруси та їх копії: чаша Хельги Хафелпаф, діадема Ровени Рейвенкло, медальйон Салазара Слизерина, перстень з Воскресальним каменем, і зошит Тома Редла. Змія Нагайна, на щастя, хоркрусом не була. Разом із Гаррі шість хоркрусів.

Чистокровні блідли й матюкалися не стримуючись.

Гадали — а що залишилося від Редла і чи можна вважати його людиною, якщо в ньому залишилася мізерна частина душі?

Аби дістати хоркруси, ми не лазили моторошними печерами й занедбаними будиночками.

Це не було необхідно, бо Регулус знайшов ритуал, за допомогою якого, маючи на руках половину або більше цих химерних артефактів, можна призвати решту, незалежно від того, де саме вони розміщені.

У нас на руках була чаша — з сейфа Белли, зошит — з домашнього сейфа Люца, а також Гаррі — в якому був закапсульований уламок душі Темного Лорда.

Цього було достатньо і після ритуалу у нас з'явилися медальйон, діадема та перстень.

Сидимо, п'ємо чай — смачний із м'ятою, ромашкою та липою. Жуємо тістечка з ягідними начинками. Мовчимо.

Взяла ініціативу до своїх рук і запропонувала відправити бяку у спеціальних скриньках в окремий сейф у Грінготс.

Який буде зачарований на неможливість винести його вміст.

Ключі від якого зберігатимуться у повірених Родів Поттер, Блек, Лонгботом, Мелфой та Лестранж, і які можна буде отримати тільки одночасно (була така послуга у банку для клієнтів зі спільним володінням чим-небудь).