У гостях

Прокинувшись і озирнувшись, я зрозуміла, що знаходжуся не в Поттер-менорі, де засинала і не в будинку на Тисовій, що в принципі можливо — могла на "автоматі" перенестися до чоловіка.

Я, судячи з того, що мене оточує, і зовсім не в нашому світі.

Хоча кармінове небо видиме у вікні може бути ілюзією, але інтуїція нашіптує, що все насправжки.

Тож куди я вплуталася нині?

Потрібно заспокоїтись, зміцнити щити на свідомості та, мабуть, варто заблокувати емоційне сприйняття на деякий час.

Емоції наразі заважають і істерика загрожує мене ось-ось накрити з головою, і навряд чи це виллється у що-небудь хороше.

Варто сприймати те, що відбувається лише розумом, без впливу емоцій.

Нервові клітини цілішими будуть.

Здійснивши необхідні маніпуляції зі своєю свідомістю й аурою, відчула, як щось, що давило на мене в менталі й ефірі, стало сприйматися легше.

Взагалі все, що знаходилося в кімнаті, виглядало дивно і зовсім не по-земному. І дуже неприємне для сприйняття людським поглядом і мозком(?) або свідомістю(?), не знаю як краще висловити, те що бачу.

До того ж навколишня реальність викликає відторгнення на підсвідомому, інтуїтивному рівні.

Спробую описати те, що є в полі мого зору, але не впевнена що зможу передати все точно таким як воно є. Занадто все це неприйнятно для людини.

Почну, мабуть, із самої кімнати, стіни якої дуже пластичні та м'які.

На дотик теплі та пульсують, а по консистенції схожі на м'який пластилін, з мого минулого життя. Перевірка на міцність та еластичність зайняла близько пів години.

Якщо на неї тиснути плавно і повільно, матеріал розтягується без особливих зусиль і обволікає руку як друга шкіра, але не рветься.

Спробувала вдарити з усієї сили й стіна стала твердою, не пропускаючи мого удару, але й болю в руці не було. Такий собі ефект неньютонівської рідини.

Що стосується кольору цього цікавого матеріалу, то це якась дика суміш кислотних відтінків синього, зеленого та рожевого, які змішуються та переходять один в одного, створюючи воістину дикий візерунок, який не бажає сприйматися моїм мозком.

До речі, стін у кімнаті не менше десяти, точну кількість визначити не виходить.

Вони то плавно переходять одна в іншу, то зіштовхуються обертаючись гострими кутами: то всередину, то назовні.

Ах, так, вся ця конструкція знаходиться в постійному русі й викликає мігрень, не гірше, ніж осліплюючі мантії Дамблдора.

Меблі, якщо предмети, що знаходяться в кімнаті — це вони, являють собою плавні, ламані та звивисті фігури, створені божевільним розумом.

Взагалі все, що оточує мене — це просто фантасмагорія якась.

У мене не вистачає слів та фантазії, щоб описати побачене мною. Це щось нереальне, що не сприймається людським розумом.

Несамовиті кольори, відтінки, форми та лінії — ось що оточує мене. І я не впевнена, що зможу залишитися при своєму розумі, якщо пробуду тут більше кількох днів. 

Тут немає такого поняття, як геометрична фігура. Немає квадратів, прямокутників, кіл та іншого.

Хіба що багатокутники, але не у звичному для людини розумінні.

Мабуть, більш-менш можна описати як "мізколомну" оптичну ілюзію, але це не ілюзія, а матеріальні предмети.

Навряд чи зможу описати точніше. 

— О, ти вже прокинулася? — Рознісся по кімнаті "оксамитовий" жіночий голос. — Це чудово. Не турбуйся твій розум і психіка не постраждають. І десять днів тут рівні одній годині у твоєму світі. Ти гостюєш у світі Вищих. Ніхто не помітить твоєї відсутності у твоєму, адже я не збираюся затримувати тебе надовго. Лише розмова і я поверну тебе назад.

— Велика. — Присіла я в глибокому реверансі, опустивши голову.

— Підведися, смертна. — Наказала Вона. — Сідай. Клич мене Морена.

У кімнаті з'явилися два звичайні крісла, чорного кольору з м'якою оббивкою і столик з чаєм і закусками.

Поки пили чай, я з-під вій розглядала істоту, що сидить навпроти.

Вона була людиноподібною і набула вигляду жінки, але ні тим, ні іншим не була.

Чиста енергія, що прийняла антропоморфну ​​форму.

Ви бачили краплю роси під сонячним промінням?

Прозора, безбарвна, кришталево чиста з райдужними відблисками. Ось як вона виглядала.

— Отже, світом у якому ти тепер живеш опікуюся я.

Як ти вже знаєш, світів безліч і існує ще більше відгалужень від основних світів і відгалужень з відгалужень.

Їх заведено називати ймовірностями.

Вони можуть з'являтися та зникати.

Нова ймовірність може з'явитися від будь-якої дії, слова чи навіть бездіяльності, що трапилися в потрібний момент.