Таємниці сім'ї Дурслі. Історія - 2

Брендон і Абігайль Дурсль були магами — Брендон був магом у другому поколінні, а Абігайль і зовсім маглонародженою — але жити вважали за краще у звичайному світі: і спокійніше тут і чомусь звичніше.

Жили вони у Північній Америці. Після весілля Брендон захопився золотошуканням і подався випробувати удачу.

Спроба була вдалою і він добре заробив під час Атлінської золотої лихоманки, знаходячи й продаючи золото не без допомоги магії.

Абігайль залишилася вдома, вирощуючи в теплиці, на продаж, рослини (магічні) та овочі-ягоди.

Отриманих із продажу грошей було небагато, але вистачало, щоб жити ні в чому не потребуючи, чекаючи на повернення чоловіка.

Брендон, який повернувся з чималою сумою грошей, запропонував побачити світ і Абігайль не стала відмовлятися — було цікаво.

Вони відвідали Францію, Італію, Іспанію, Німеччину, завітали до Албанії та Австралії, побували на Гаїті, в Єгипті та Індії.

А опинившись в Англії, 1953 року, яка була батьківщиною діда Брендона, вирішили тут залишитися.

В Америці їх нічого не тримало: будинок вони орендували, а живих родичів не було.

Людьми вони були заможними, тому викупили землі, цінність яких колишні господарі, як магли, зрозуміти не могли.

У цьому місці на поверхню виходило магічне джерело. Так, невелике, скоріше джерело, ніж криниця, але їм і такого вистачить.

Та й саме місце було досить віддалене від Глостера, найближчого великого міста.

А до найближчого населеного пункту, міста середніх розмірів під назвою Ньюент, було близько пів години їзди на машині, що цілком влаштовувало сім'ю Дурсль.

Викуплену землю одразу ж обгородили, над джерелом звели будинок, а трохи згодом розбили сад та поставили теплиці.

З Магічною Британією знайомилися обережно, але громадянство оформили. У магічні квартали вибиралися нечасто: продати вирощене та купити необхідне.

Абігайль залишилася домогосподаркою, доглядала сад і теплиці, а Брендон влаштувався в меблевий магазин — продавцем і вантажником, у Глостері.

3 травня 1954 року в них народилася дочка, яку вони назвали Марджорі.

8 березня 1957 року народився син Вернон.

У 1960 році з'ясувалося, що Марджорі має магічний дар, як і батьки.

Сталося це погожим літнім днем, коли дівчинка не хотіла їсти запропоновані їй овочі. Зате дуже хотіла морозива та обов'язково полуничного. Воно і з'явилося в її тарілці замість тушкованих овочів.

Але Дар, мабуть, був слабким, оскільки запрошення з будь-якої Школи Магії вона не отримала.

Батьки навчали дочку вдома, у міру своїх знань, здібностей та можливостей.

Вернон виявився сквибом, більш успішний за звичайну людину, але ні краплі магічних сил у ньому не було.

Саме цей успіх і дозволив йому вступити до приватної школи "Смелтінгс".

Мардж натомість була на домашньому навчанні, з'являючись у своїй школі лише для складання іспитів.

Дар нехай і слабкий, а хто знає, коли саме вирішить проявитися.

Батьки вирішили не ризикувати: раптом хтось побачить і їхню дівчинку заберуть спецслужби або й зовсім усіх загребуть.

Того дня, 19 серпня 1972 року, нічого не віщувало лиха.

Абігайль метушилася по господарству, іноді допомагаючи собі чарами.

Вернон радів останнім днинкам волі — канікули добігали кінця і невдовзі доведеться повертатися до школи.

Брендон замкнувся в гаражі, перебираючи двигун автівки.

Мардж приїхала з Лондона, де навчалася на перукаря, та допомагала матері з вечерею.

Погода зіпсувалася раптово: ось тільки яскраво світило сонце, а ось небо вже затягнуте гидкими сірими хмарами, що обіцяють ось-ось вибухнути дощем.

Повітря похолодало і виривалося з рота хмарами пари, різкі пориви вітру були морозними, що й зовсім дивно для серпня.

У Вернона в голові спливли його нечисленні погані спогади.

Абігайль і Марджорі пригорнулися один до одного і плакали.

Всупереч сильному вітру, на вулиці встановилася дзвінка тиша, яку розірвав гучний гуркіт з гаража і не менш гучний крик Брендона.

Домочадці, що вискочили на вулицю, побачили лежачого горілиць, поруч із входом у гараж главу сім'ї й тварюку, що припала до нього. Ще одна тварюка наближалася до них.

— Дементори. — Слабким голосом прошепотіла Абігайль. 

Вона впізнала тварюку в дивному чорному плащі, тягнучу до них руки з гниючою сіруватою шкірою, стікаючою слизом і в струпах.

Але зробити нічого не встигла, тварюка вже присмокталася до неї.

Від Мардж, що закрила собою брата, відлетів сріблястий туман. У русі він перетворюється на прозору сяючу стіну, яка відігнала дементорів від батьків і винесла їх за паркан.