Таємниці сім'ї Дурслі - 1

Вернон

Я сидів за робочим столом у своєму кабінеті фірми "Граннингс" і напружено розмірковував, нервово постукуючи пальцями лівої руки по столу.

Ні з фірмою все гаразд — понад рік вона приносить гарний прибуток і п'ять місяців перебуває в десятці найкращих компаній із виробництва та продажу будівельних інструментів та техніки.

Виробництво на двох невеликих заводах поставлено на потік і по можливості автоматизовано.

Фахівці знаходяться на своїх місцях та добре виконують свою роботу.

Офісні працівники також відповідально ставляться до своїх обов'язків.

Тож великих труднощів із виходом у тижневу відпустку не виникло — цього місяця жодних зустрічей та важливих справ у мене не заплановано.

Повідомив містера Оскара Льюїса, свого заступника, що протягом наступного тижня буду відсутній, і пояснив його обов'язки та завдання на цей час.

Повідомив секретаря Марту, як у разі потреби вона може зі мною зв'язатися і залишив їй телефонний номер сестри, у якої планую гостювати.

Після чого вивчив і підписав усі необхідні документи та навів порядок у паперах, на випадок якщо вони знадобляться заму чи секретареві за моєї відсутності.

Ось тепер сиджу і думаю: як, ну як розповісти про все Туні? Та ще й зробити це треба так... делікатніше. Бо ще вирішить, що я їй не довіряю.

Розуміння, що в мене було щонайменше три можливості для того, щоб розповісти їй сімейну історію, гарного настрою не додає.

Бачте... Розвели таємниці. Хай там як, що тепер користі нервувати?

Приїдемо до Мардж, а там із сестрою і вирішимо. Все ж є те, про що тільки вона розповісти зможе.

Після повернення додому, закінчивши з вечерею та обмінявшись новинами, недовго пограв із хлопчаками.

А як дружина повела їх укладатися спати, сів у улюблене крісло у вітальні та відгородився від світу газетою, марно вдаючи, що захоплений читанням новин.

Дружина явно щось відчула ще за вечерею, ох вже ця жіноча інтуїція. Повернувшись, все намагалася випитати: чи добре я почуваюся, чи не приховую я проблем на фірмі, та й взагалі. Дуже вже я похмурий, за її словами.

— Все гаразд, Туні. Завтра їдемо до Мардж. — Запобігаючи решті запитань, відповів я.

— У такому разі, гадаю, нам варто лягти спати раніше. — рішуче сказала дружина.

— Звісно. — Погодився я і підвівся з крісла.

Погасив світильник і побажав дружині гарних снів, але заснути не виходило і я крутився в ліжку майже всю ніч. На відміну від Петунії, яка заснула, притулившись до моєї спини.

"Проблема в тому, що я нехай і не брехав, але приховував дещо про себе та свою родину.

Прогавив можливість розповісти тобі багато чого. Міг же розповісти, як про твою сестру дізнався. Або після того, як ти зізналася, що відьма. На крайній випадок – після магічного викиду Дадлі.

А я все мовчав. Ось тепер і маю. І страшно, що підеш. Не пробачиш мого мовчання.

І що довіряти більше не будеш. Ох, Туні, якби я міг повернути час назад. Я б тобі все-все розповів, ще до весілля." — Тяжкі, лякаючі думки метушилися в моїй голові, не даючи заснути.

Заснув я тільки під ранок. Але прокинувшись по будильнику почував себе розбитим і втомленим, ніби й зовсім не відпочивав.