Посилення Родового вівтаря за сприяння одного конкретного щура

— Доброго ранку кохана. — привітався зі мною чоловік, спустившись до сніданку.

— Доброго ранку любий. — Усміхнулася я йому і поставивши на стіл салатницю, поцілувала чоловіка.

— Які на сьогодні плани? — поцікавився він.

— О, до вечора буду з хлопчиками вдома. А ось на ніч вирушу в Поттер-менор — настав час розібратися з Пітером. — З усмішкою відзвітувала я і додала. — А там уже можна розслабитись, нічого термінового немає.

-— Чудові новини. Тоді, гадаю, ти не будеш проти, щоб ми на тиждень з'їздили до Марджі. Введу заступника в курс справи й нехай відпрацьовує зарплатню, бо все сам та сам. Ніколи разом з сім'єю побути, — роздратовано пирхнув Вернон.

— Я зовсім не проти, рідний. Думала днями про те саме. Стільки всього навалилося і на сім'ю часу не залишається. — Погодилася з чоловіком.

— От і вирішили. Закінчиш свої справи та збирайся. Поїдемо. — Вирішив Вернон.

Закінчивши з розмовами взялися за сніданок.

Хлопчаків, як прокинуться нагодує Нана, вона ж і сніданок їм приготує.

Все ж таки це дуже зручно, мати такого магічного помічника. Ні платити не треба, ні годувати.

А я поки що схожу в магазин. Варто докупити круп, та й овочі закінчуються. А ще обов'язково щось солодке взяти та фруктів.

Добре молочник щоранку молоко та вершки під дверима залишає, потрібно буде про сметану запитати й сир дітям не завадить.

Провела чоловіка до машини та вирушила за покупками.

А повернувшись додому побачила, що на кухонному підвіконні сидить нізл, зазираючи у відчинене вікно. Дуже вдало потрапив під ногу камінь, підібрала його і розмахнувшись запустила у звірюгу.

Промахнулася. Точніше, слабо запустила — недоліт.

— А ну, пішов геть! — Гаркнула я впівголоса, але нізл зіскочив на землю, ще побачивши камінь, що летить у нього. І рвонув до живої огорожі в бік 6-го будинку.

І де обіцяне Севом зілля. Варто його поквапити. Безперечно.

Увійшовши в дім і знявши пальто, пройшла на кухню і збільшила покупки, які почали самі укладатись по місцях.

— Нана все зробить, пані Берегиня. Нана приховала те, що відбувається в будинку від поганих тварин. Вони бачать пусті кімнати.

"Оце в мене помічниця!" — подумки захопилася я, сказавши вголос:

— Молодець, Нано. Покажися. — І погладила задоволену від похвали домову по голові, випустивши з долоні трохи сили.

Ельфійка ще радісніше засяяла і заявила, що: "Нана обід і вечерю приготує сама, а пані нехай з дітками погуляє або відпочине. Нана правильна ельфа, хороша, свою роботу знає."

Мені залишилося тільки покивати та піти до дітей. Їм прогулянка на свіжому повітрі піде на користь. І розпогодилося, навіть потепліло трохи, можна й на дитячому майданчику посидіти, з сусідами попліткувати.

Прийнявши рішення, вирішила не відкладати та пішла збирати хлопчиків на прогулянку.

Прогулянка пройшла цікаво: я познайомилася з новою сусідкою з вулиці Магнолій – Емілі Грейм, а хлопчаки знайшли собі нового друга – Майкла, трирічного сина Емілі.

Правда, спочатку вони побилися, не поділивши відерце, яке Майк спробував забрати у Гаррі.

Гаррі не втримавши відерце гепнувся на попу, не встоявши на ногах після ривка і заплакав.

Дадлі, побачивши плачучого брата, насупився, а потім просто впав на кривдника. Ось так стояв, а потім обхопив хлопчиська за пояс, відштовхнувся ногою від бортика пісочниці й упав, зваливши й хлопчика.

Майкл хлопчик худенький, а ось Дад у мене міцно збитий, тому і вийшло у нього збити з ніг, не очікуючого подібного, хлопчика. Ревіли тепер утрьох.

Ми переглянувшись з Емілі, мамою Майкла, вирушили заспокоювати наших синів.

— Певно, уперше таке бачу. — Коли ми повернулися на лавку, здивовано помітила Емілі. — Так боронити брата. Адже вони однолітки? Вибач, я лізу не у свою справу, але хлопчики зовсім не схожі. Двійнята?

— Гаррі мій племінник. Не думала, що син до нього встиг прив'язатися. — Погодилася з новою знайомою я. — Сестра з чоловіком нещодавно загинули, і ми забрали дитину до себе. З батькового боку родичів не лишилося.

— Ох, вибач. Співчуваю. — Трохи розгублено відгукнулася співрозмовниця.

Розмова вщухла сама по собі й тепер ми спостерігали за дітьми, які зорієнтувалися і почали грати втрьох, створюючи формочками та відерцями пісочні фігурки. І вже цілком охоче ділячись іграшками, а у Майкла, виявилося, є просто чудова вантажівка для перевезення піску.

Повертаючись із прогулянки втомлені дітлахи задрімали у своїх дитячих візочках.

Вирішила їх не будити й попросила домовичку вмити та переодягнути дітей.

Помилувавшись на сплячих хлопчаків і сама лягла відпочити на дивані з любовним романом.

Чоловіка, який повернувся з роботи, нагодувала вечерею, вислухала як пройшов його день і розповіла про нашу прогулянку. І про нізла теж.