Непрохані гості та розмови

Леді Вальбурга прийшла не одна. І зараз у моїй затишній вітальні на трансфігурованих із чогось стільцях сиділа цікава компанія.

А саме: Лорд Лестранж із дружиною та братом, Лорд та Леді Блек, Сірі, Рем та Регулус, Августа Лонгботом, Лорд Абраксас Мелфой із сином та невісткою.

Я роздивлялася їх, вони розглядали мене.

Вернон стояв за моєю спиною і насторожено стежив за нами.

Напружену тишу розірвав Гаррі, що разом з Дадлі знаходився тут же — в манежику. Побачивши мене, малюк захникав і простягнув ручки.

— Тихіше, маленький, — беручи дитину на руки, проворкувала я, — тихіше, зараз підемо відпочивати. Вернон, — покликала я чоловіка, побачивши, що й син збирається заплакати, — візьми Дадлі й вирушайте нагору. Я зараз прийду.

— Вам, місис Дурслі, не здається, що це неввічливо з вашого боку, ігнорувати гостей? — їдко поцікавився Лорд Мелфой.

— Леді Д'Еванс, лорде Мелфой! — прошипіла я, бо Гаррі на моїх руках уже засинав, але від гучного голосу підхопився і знову захникав. — І чи не здається Вам, що приходити в гості без запрошення, так само неввічливо? — Не менш їдко поцікавилася я.

— Перепрошую, — звернулася я до всіх присутніх, — але мені треба подбати про дітей. Я повернуся до вас за десять хвилин.

Так, це дійсно не ввічливо було б з мого боку, якби я була попереджена про їх візит. Я чекала тільки на Вальбургу, тому відповідальність за цей інцидент лежить на ній. Бо вона самовільно запросила всіх до мого дому.

Вклавши хлопчаків і залишивши чоловіка наглядати за ними, спустилася до несподіваних гостей.

— Що ж. Доброго дня, я рада вітати вас у моєму домі. — Гості розслабилися і напруга зменшилася, але не зникла зовсім. Дивно, я ж сказала традиційне привітання.

— Добридень, господине. Наші задуми чисті. — Незлагоджено відповіли мені.

— Ми вирішили, — під єхидно-роздратованими поглядами Блеків і спантеличеними поглядами решти почав Лорд Мелфой, — що Спадкоємець Поттер має виховуватися у підходящій сім'ї.

 "Ну, тепер зрозуміло, чому це всі так напружені, але явно не схвалюють його. Значить вирішив одноосібно випробувати щастя. Але ж треба, який негідник, га? Він же всіх підставляє, а особливо Леді Вальбургу." — Моментально промайнуло в мене в голові.

Навіть натяк на те, що у мене намагаються відібрати племінника розлютив мене неймовірно, проте аура сили, що огорнула мене, була дуже строго контрольованою. Я попереджала цього самовпевненого мага не лізти до мого племінника. Але він не звернув уваги та продовжив:

— Тож зараз ти сама передаси хлопчика нам. У сім'ї Мелфой йому буде комфортніше за всіххррр. — захрипів він. Що ж, голос він відновить нескоро. Я трохи перестаралася стискаючи ментальну долоню на його горлі.

— Геть із мого дому. Ваша присутність тут небажана. — Прошипіла я, старанно стримуючи лють, щоб ненароком не прикінчити його зовсім. Я у своєму праві — на мою сім'ю зазіхають, за це й убити можна.

Моя магія, підкоряючись бажанню, винесла зухвальця за двері.

— Хто-небудь ще хоче відібрати у мене племінника? — Тихо поцікавилася я, уважно вивчаючи кожного присутнього поглядом і не поспішаючи вгамувати силу, що бушує навколо мене.

— Браво, Леді. — Першим зааплодував Родольфус Лестранж. До нього приєдналися інші, а дехто весело посміхнувся.

— Цього павича давно було пора добряче провчити. — додав Оріон Блек.

— Прошу вибачення за поведінку мого батька, — покаянно схилив голову Люціус і я кивнула у відповідь — діти не відповідальні за батьків, а воля Глави Роду це не жарти. — На жаль, він той ще... кхм. Але поки що він Глава роду, ми змушені йому підкорятися.

— Пробач, люба, що так вийшло. Нам не вдалося позбутися його. — щиро перепросила Вальбурга. — Ніхто не думає відбирати в тебе Гаррі.

І кожен із тих, що прийшли сьогодні у твій дім, присягнув своїм життям і магією жодним чином не видати того, що відбуватиметься тут і про що говоритиметься. І не завдавати шкоди: ні моральної, ні фізичної, тобі та твоїй родині. І лорд Мелфой теж, але... — Вона сумно зітхнула і продовжила. — Тобі й твоїй родині нічого не загрожує.

Тепер я розумію, чому мені так легко вдалося впоратися з Лордом і Главою Роду. Він порушив клятву і цілком можливо, що ще й відкат від Магії йому прилетить.

— Мені приємно, що Ви подбали про нашу безпеку, леді, але наступного разу попереджайте, будь ласка, заздалегідь про бажання привести із собою ще когось. — Злегка заспокоївшись, трохи єхидно попросила я. — І, так, у жодному разі відібрати у мене племінника не вийде. — Хмикнула я. — Я є Берегинею та Регентом Роду Поттер. Тому, навіть якби я була маглою, жоден суд не оскаржив би моє право бути його опікуном.

— Але як? — вражено вигукнула Нарциса. — Коли Ви встигли?

— Сьогодні вночі. Як тільки племінник опинився в мене. Лілі та Джеймс давно все підготували. — Не вдаючись до подробиць, пояснила я.