В очікуванні дива...

Вересень відзначився сильним магічним викидом Дадлі. Ця подія відбулася 28 числа під час купання.

Він невдало повернувся і пішов з головою під воду, а я не встигла його зловити. Від переляку синочок випарував усю воду, викликавши в мене секундний ступор.

Здивовано озирнувся не розуміючи, чому більше немає пухнастої та м'якої піни.

Приготувався заплакати: заплющив очі, стиснув кулачки, і опинився на руках у​мами, яка радісно сміється.

До нас зазирнув тато, заінтригований незрозумілим шумом та сміхом. З цікавістю оглянув нас і, зупинившись поглядом на порожній і сухій ванні, поцікавився:

— Ну? І що тут у нас відбувається?

Я щасливо посміхнулася й урочистим тоном сповістила чоловіка:

— Наш син маг! — Хіхікнула і закружляла сина.

Чоловік кілька хвилин помовчав і, перш ніж я встигла серйозно занепокоїтись, відсторонено сказав:

— Що ж. Тепер нам варто стати ще більш пильними під час прогулянок. Не варто комусь бачити, що він чаклує.

— Ти маєш рацію, Верн. Я думаю ми впораємося. — І віддала сина йому.

Уклавши малюка спати я спустилася у вітальню до чоловіка. Зробивши пару кіл з кімнати в кухню і назад, все ж таки зібралася з думками. Попросила чоловіка відірватися від газети та невпевнено заговорила:

— Любий, я тут поміркувала... я хочу... провести ритуал Ім'янаречення для Дадлі. — винувато глянула на чоловіка й опустила очі на килим. — Не хочу, щоб бородатий павук дізнався, що у сестри-магли (як він вважає) Лілі Поттер народився син чарівник.

— Ясно. — Невесело кинув чоловік. - Коли ти збираєшся це зробити?

— Завтра. Вернон, якщо ти проти, то нічого не буде. Я просто параною.

— Ні. Ти права. Так безпечніше. Для сина. — Він скуто цідив слова явно ще не до кінця змирившись. — І яке ім'я ти даси йому?

— Своє, зрозуміло. Д'Еванс. Дадлі Д'Еванс.

Чоловік шумно видихнув.

— Непогано звучить. — уже спокійно сказав він. — Наче француз який.

І ми засміялися з цього нехитрого жарту.

— Вже пізно, Туні, — відсміявшись сказав Вернон, — підемо до спальні. Для повного укомплектування нам не вистачає доньки француженки з квітковим ім'ям.

Підхопивши мене на руки та наспівуючи під ніс пісеньку, чоловік попрямував до сходів на другий поверх.

Ритуал пройшов успішно. Золотисте сяйво навколо дитини вказувало на те, що Магія мене почула.

І можливо, тільки можливо, у мого сина пізніше проявиться якийсь Дар.

Що ж, Дадлі Д'Еванс, ласкаво просимо у світ Магії, матуся тебе всьому навчить. І, мабуть, варто знайти тобі хрещених.

З мемуарів Лілі Поттер

"Час так швидко летить.

Знайомство з Северусом, який сказав мені, що я відьма.

Лист із Гоґвортсу. Навчання у школі та вдома, вже разом із Туні.

Вона також відьма, я просто знаю це.

Попросила місис Снейп перевірити, щоб Сев більше не дражнився.

Туні така сама, як ми!

Вона накладала на сестричку чари й хмурилася. Сказала, що здібності Тун сплять і прокинуться, коли час прийде. І Северуса покарала, щоб не робив передчасних висновків. Він ще тиждень ображався..."

"... Випускний, весілля, вагітність та пророцтво.

Пророцтво, що перевернуло наше життя з ніг на голову. Надзвичайно влучно, ніби підігнане під необхідні критерії, було вимовлено.

Фіделіус, народження сина, проявилися здібності до магії у сестрички.

Її знання про майбутнє, про яке їй заборонено розповідати.

Жарти з Вищими погані, я не випитую.

По очах сестрички бачу, там у майбутньому станеться щось страшне. Вона ніби намагається надивитися, наговоритися про запас.

Джеймс теж це розуміє та кидає всі справи, крім пошуків можливого порятунку та навчання Туні. Залучає Сіріуса і ми всі разом її вчимо.

Усьому, що знаємо самі.

Не дивимося на рівень забороненості.

Їй стане в пригоді все, в тому страшному майбутньому.

Леді Блек зацікавилася Петунією. Познайомили. Здається, вони порозумілися..."

" ...Джеймс шукає хоч найменший шанс на порятунок. Бібліотеки: Поттерів, Блеків, Лонгботомів, Лестранжів — відчиняють для нього свої двері.

Але, на жаль, поки що безрезультатно.