Морфи, перевертні та друзі

Перемістившись, ми опинилися в кімнаті прибуття. Відпустивши нас і відійшовши на кілька кроків, Сіріус кивнув нам і промовив ритуальну вітальну фразу:

— Вітаю вас у "Притулку Грима". Будьте моїми гостями. — І трохи вклонився.

— Раді бути прийняті у твоєму домі, хазяїне. Помисли наші чисті. — вклонився у відповідь Джеймс.

— Ря мряю мур муряуф. Мрріррр мяурс маааррфс. — Припавши на передні лапи промовила я, що в перекладі на людський означало: "Я гостя цього будинку, що прибула отримати допомогу. Зла не замислюю."

Подібні ритуальні фрази Лілі вдовбувала в мене ще у шкільні роки. Тому й зараз я не розгубилася, а видала все автоматом, хай і звіриною мовою.

Але магія дому мене зрозуміла і прийняла, теплим вітерцем пригладивши моє хутро.

Сіріус, знову вклонившись і нічого не сказавши, провів нас через пів будинку до підвалу, де розміщувалися лабораторії, дуельний та тренувальний зали. В останньому ми зупинилися.

Хлопці оточивши мене почали махати наді мною паличками, кастуючи діагностичні чари.

Десять хвилин по тому, судячи з їхнього замисленого вигляду вони зрозуміли, що зі мною сталося, але не могли визначитися як краще це виправити.

— Що ж, — прийшовши в себе від задуми першим, подав голос Джеймс, — якщо вірити результатам спеціалізованих чар, а не вірити їм приводу немає, ти Петунія є справжнім морфом.

—  Ряаать, — не втримала нижню щелепу я.

— Є два способи повернути тебе у своє тіло, — підхопив Сіріус, — і перший болісний — це застосування до тебе заклинання примусової трансформації. Воно використовується, коли анімаг не може самостійно повернутися зі своєї аніформи, що не зовсім твій випадок.

Ну а другий: ти сама повертаєш себе в людське тіло, медитуючи та концентруючись, а ми з Джеєм підтримуємо тебе магією та порадами.

Перший варіант швидше, другий комфортніший тобі. Що вибираємо?

Договоривши Сіріус запитально на мене подивився. Джеймс дивився задумливо.

— Ять, — дуже містко висловилася я і трохи подумавши, спробувала вигнути хвіст цифрою "2". Як на мене, вийшло не дуже, але Джей зрозумів.

— Другий? — уточнив він.
 

Я у відповідь кивнула. Киваюча дика кішка, судячи з усмішок хлопців, дивовижне видовище.

— Добре. Тоді почнемо, — скомандував представник Найдревнішого та Благороднішого Роду і раптом обернувся собакою.

Джеймс хмикнув, але невдоволеним не виглядав. І поки його невгамовний товариш із шилом в одному місці намагався зловити свій хвіст, почав пояснювати мені, що слід робити:

— Прийми найбільш зручне для тебе положення.

Я підійшла до матів і лягла витягнувшись на всю довжину та затиснувши хвіст під себе, а то он, Сірі свій спіймав, ще за мій візьметься.

Посміхнувшись на мої маніпуляції з хвостом, Джим продовжив:

— Розслабся і потроху входь у транс. — Його голос зачаровував та заспокоював. — Розумниця. Намагайся стримати свідомість на краю, не дозволяй їй пірнути на аурний рівень, але й не повертайся в реальність. — Я була впевнена, що Джей усміхається. Звучання було м'яким і лагідним.

— Ти просто молодець, Туні, все вірно робиш. — продовжував він.

Моя свідомість плавала на межі, але при цьому дійсність сприймалася різкіше.

Я відчувала, що під моїм боком улаштувався пес Сіріус, у досить дивній позі, ніби збирався схопити мене. І відразу зрозуміла, що це справді так. У разі потреби він мене схопить і силою витягне в людську форму, що небажано, бо може нашкодити.

Одночасно з цим я бачила навколишнє ніби оповите серпанком. І в ньому контури всього спотворювалися. Собачу форму Сіріуса оточував ореол людського тіла. Крізь Джеймса проглядав олень. Мене теж оточував ореол, але нечіткий і невпинно мінливий, він набував то пташиної, то тваринної, то людської подоби, а за мить взагалі все змішувалося і заплутувалося. І я почала непокоїтися, не розуміючи, що мені робити.

Сіріус тихенько заскавулів і лизнув мене у вухо.

— Заспокойся, все гаразд. — спокійно зажурчав голос Джея

— Все вірно. Не бійся. — Він заспокоював і закликав дослухатися.

— Зосередься, але не втрачай концентрації. Придивись до обрисів ореолу навколо себе і побачиш, що один не змінюється. Це твій фіксований при народженні образ контур. — Справді, ось він трохи відрізняється.

— Налаштуйся на нього і потягнись до нього. — Слухаю голос і виконую все в точності, як він каже.

— Уяви, як ти плавно перетікаєш у свою фіксовану форму. — продовжував підказувати Голос.

— Не бійся. Ми не дозволимо нічому поганому трапиться з тобою. Ти розумниця, Туні-Лін, ось так, ще раз. — З третьої спроби мені все ж таки вдалося вхопити потрібний мені образ і закріпиться за нього. Що й підтвердив Голос.

— Є, повертайся. Зафіксуй ореол і розтягнися по контуру. Вийшло! — радісно вигукнув Джеймс. А пес-Сіріус весело загавкав.

Я посміхнулася, який все ж таки чудовий чоловік у моєї сестрички. Виринувши із межового стану, я заснула. Все ж таки вперше це дуже вимотує.

Прокинулася я, як пізніше з'ясувалося, через дві години. Підхопилася було, не розуміючи де я, але вже через мить заспокоєно видихнула побачивши хлопців, що сиділи біля дальньої стіни.

Перемовляючись про своє і потягуючи вершкове пиво, вони сховалися під Пологом тиші, щоб не заважати моєму відпочинку.