Мряф або Морфомагія

У турботах про сім'ю й дім та у навчанні магічним премудростям, поки тільки через дзеркало, пролетів залишок літа та добра половина осені.

Середина жовтня сонячною погодою не тішила. Небо було затягнуте хмарами та сипав неприємний дощ, зрідка припиняючись.

У перервах між дощами вулиці накривало пеленою щільного, густого туману.

Видимість була жахливою: долоні, простягнутих уперед рук, було неможливо розгледіти.

Тому ми з Дадлі практично не виходили надвір, сидячи вдома і хвилюючись за тата, який щодня їздив до свого офісу в Лондоні.

Графік навчання більш-менш встановився, єдине, тренувань із Сіріусом поки що не було.

Він був відсутній за сімейними обставинами: моє попередження почули та пройнялися.

І зараз проводилися ритуали, а також застосовувалися інші дієві методи для зміцнення родових маєтків. Приводили всіх членів роду у здоровий стан – тіла та розуму.

Інформацією поділилася Лілі, з дозволу леді Вальбурги та під клятву про нерозголошення.

Зараз мій день виглядав приблизно так:

Підйом, медитація, тренування в оклюменції. Після чого я йшла готувати сніданок під наглядом сестри, відпрацьовуючи побутові чари.

Потім ми снідали, проводжали чоловіків на роботу і бралися за прибирання, з тими ж побутовими чарами.

Взагалі, як я тепер дізналася, побутових чар безліч і діляться вони на підгрупи — кухонні чари, чари прибирання, очисні  чари, чари для рукоділля (в'язання, вишивання, пошиття одягу і т.п.), ремонтні чари. І це лише мала частина від усієї різноманітності. І сотні заклинань у кожній підгрупі.

Після приготування обіду ми займалися трансфігурацією, зіллєварінням та чарами, так, але вже іншими.

Для початку я трансфігурувала з наявного у мене під рукою необхідний інвентар. Потім чарами закріплювала найвдаліші котли, миски, лопатки, мішалки та інше. Невдале знищувала або трансфігурувала знову.

І розпочинали зіллєваріння, поки варили найнеобхідніші – протизастудне та вітамінне зілля, пасту зцілюючу забої, протиопікову мазь, горобиновий відвар та інші подібні.

Потім до повернення Джеймса з чергування, тобто до вечора, я була вільна. Займалася собою та сином, готувала власноруч смаколики Вернону.

Увечері Джей навчав мене рунам та їх правильному комбінуванню, розповідав історію рун і пояснював значення кожної.

З нумерологією було простіше, вона подібна до математики, але має свої особливості. Джеймс просто і зрозуміло розповідав та допомагав.

Магію крові проходили тільки теоретично, але Джеймс обіцяв практику, пізніше, коли здам йому іспит і доведу, що розумію і приймаю всю відповідальність даного виду магії.

За допомогою крові можна багато чого зробити: і страшного, і корисного. Кров можна використовувати для захисту та нападу; маючи всього кілька крапель крові можна підкорити людину собі або вбити. І це те, що може практично кожен. Існує безліч ритуалів та обрядів із застосуванням крові.

А ось якщо в тебе є Дар і ти є Магом крові – це означає, що ти маєш владу над кров'ю будь-якої живої істоти. Одним лише бажанням, ти можеш вилікувати чи вбити. Тільки силою бажання. Подібна влада п'янить, як і знання, що мало який захист урятує від наслідків застосування цього Дару.

На щастя, у мене цього Дару немає. Ось уже чого, ні задарма, ні за гроші не треба. Занадто велика відповідальність і небезпека: не впоратися, дозволити Дару взяти над тобою гору. Відчувати уявне всесилля, яке повільно зводитиме тебе з розуму.

Так все йшло потроху, були удачі та провали. Поки прокинувшись одним прекрасним, і окремо варто помітити, сонячним, чого не траплялося вже тижнів зо два, ранком, я побачила злегка наляканого чоловіка, що з побоюванням дивиться на мене.

— Милий, що трапилося? — Потягнувшись і позіхнувши спробувала запитати я, натомість ми, з трохи шокованим чоловіком, почули:

— Мря-а-а-ар, мер мраф? — Вернон гикнув і поглянув на двері.

Я недовірливо витріщила очі та підскочивши рвонула до дзеркала.

У відображенні якого побачила каракала.

Таку велику кішку пісочного кольору з вушками чорного кольору, на кінчиках яких хутряні пензлики того ж кольору, та з коротким хвостом.

— Туні? — Якось розгублено, подав голос чоловік. — А назад можеш?

Я знизала плечима, точніше спробувала. Чоловік хихикнув. Мабуть, комічно виглядає кішка, що знизує плечима, та й стрес позначається.

Зосередилася... спробувала раз, другий, третій.

Безрезультатно.

І отут я зрозумівши, що ні, не можу, скотилася в істерику.

— Мряр! Ряр фрр ррр, ряау! Мрярара, меруф.

Що це означає перекласти й сама не зможу, але дуже схоже, що матюкалася.

Вернон, на противагу мені, заспокоївся і струснувши мене за холку, наказав:

— Заспокойся! — Зітхнув, погладив вуса, глянув на будильник. — Де твоє чарівне дзеркало? Будемо у знаючих людей допомоги просити, якщо самі не справляємося.

Я, озираючись на нього, потрусила вниз. Дзеркало лежало на журнальному столику у вітальні. Вернон, який підійшов, узяв його в руки, сів на диван і спитав:

— Куди натискати, щоби запрацювало?

Упершись передніми лапами в диван, потяглася до дзеркала і лизнула квадратик, показуючи символ, що активує артефакт.