Коукворт

Магічні викиди стали відбуватися дедалі частіше. Доходило до двох, а то й трьох на тиждень. Не допомагали ні медитації, ні оклюментивні практики. Тішило, що подібне відбувалося лише вдома. Страшно уявити, що буде якщо викид відбудеться при свідках. Якось не хочу бути піддослідним кроликом у закритій лабораторії.

Стало ясно, що відтягувати поїздку до Коукворту не варто.

Після вечері, уклавши сина спати, повернулася до чоловіка. Сівши поруч із ним на диван, зібралася з думками.

— Мені дещо треба забрати з батьківського дому, — почала я, — ти не проти цих вихідних відвідати будинок у Коукворті?

— Це пов'язано з тим листом від твоєї сестри? — Вернон стурбовано глянув на мене. — Ти була дуже засмучена.

— Це одна з причин, Верні, — кивнула я, — Мої стихійні викиди стають все частіше. Магія шукає вихід, але оскільки я не чаклую, проривається сплесками.

— Звучить не дуже. Це небезпечно для тебе? — Не на жарт захвилювався чоловік.

— Поки що ні, — спробувала заспокоїти його я, — але мені варто якнайшвидше почати практикуватися. Саме тому мені потрібно до батьківського дому. Там залишились усі мої книги. І Лілі теж дещо привезла туди.

— Не варто зволікати, сонечко. Поїдемо завтра ж. Я повідомлю секретаря, що завтра мене не буде. — Чоловік все ще виглядав схвильовано. — Виїжджаємо з ранку.

— Дякую рідний. Піду приготую сендвічі та термос із чаєм у дорогу, — підвелася я, — І підемо спати.

— Ти права. Вже запізно. Марті подзвоню вранці. — Ляснувши по дивану долонею, Вернон підійшов до мене й обійняв. — Чекаю на тебе в спальні.

"Хм, мабуть, мені варто поквапитися." — промайнула в голові думка. Чоловік виявився добрим коханцем і був не проти різноманітності в нашому подружньому ліжку.

Вранці Вернон зателефонував Марті та продиктував їй список справ на сьогодні попередивши, що його не буде на роботі. Я накривала стіл до сніданку.

Поки чоловік снідав, я одягла Дадлі й зібрала потрібне в дорозі.

Зібравшись, влаштувала сина на задньому сидінні. Сама сіла біля чоловіка на переднє і ми нарешті виїхали.

Містечко зовсім не змінилося. Труба ткацької фабрики також височить над робочим кварталом. Поруч з яким все ще протікає річечка, ще брудніша ніж я пам'ятаю.

Зупинившись біля будинку, Вернон заглушив мотор.

— Мені варто піти з тобою? — Запитав він, поки я копирсалася в сумочці у пошуках ключа.

— Не думаю. Доглядай поки що за Дадлі. Я покличу тебе, якщо мені знадобиться допомога. Ось він, — переможно скрикнула я, піднімаючи вгору кулак із затиснутим у ньому ключем.

Неквапливо вибираюся з машини й так само не поспішаючи йду дорогою до будинку. Галявина перед будинком заросла травою та бур'янами, а сам будинок виглядає занедбаним. Не дивно, адже тут ніхто не мешкає після смерті батьків.

Це сталося рік тому зовсім несподівано. Водій вантажівки не впорався з керуванням та врізався в автобусну зупинку. Постраждало багато людей, вцілілих майже не було. Окрім дитини, яку хтось закрив собою.

Насилу справляюся із замком і заходжу до будинку, очікуючи побачити багато пилу та павутиння. Але будинок виглядає так, ніби нещодавно у ньому провели генеральне прибирання. Очевидно, чари Лілі все ще діють.

Обводжу вітальню поглядом, тут ми збиралися всі разом вечорами. Батько дивився новини, мама в'язала. Ми з Лілс або грали, або малювали.

Після того, як закінчувалася програма новин, ми розповідали батькові про те, як пройшов наш день. Закінчивши розповідь, отримували від мами склянку теплого молока з медом і вирушали спати.

Підіймаюсь на другий поверх, дерев'яні сходи затишно поскрипують під ногами.

Прямо коридором і праворуч, ще одні невеликі сходи, вони ведуть на горище.

Заходжу та оглядаюсь. Чисто: ні пилу, ні павутиння по кутах. Побутові чари в дії, мабуть, моя сестричка сильна відьма, якщо вони все ще тримаються.

Шукаю поглядом потрібні мені коробки та підходжу до них. Спершу треба переглянути ті, що привезла Лілі.

Багато книг, але не шкільних. Подивимося, що тут...

Хм, "Закони магічної Британії", "Етикет" та Традиції Магічного світу", "Ритуали. Захисні", "Лорд Магії: права та обов'язки", "Рід, Сім'я, Прізвище", "Дари Магії та таланти. Що це і в чому відмінності?", "Хто такі Зрадники Крові та чим вони небезпечні", "Легіліменція", "Оклюменція" та ще десятки зо два різних томів, які лякають своєю товщиною.

У наступній коробці знайшлися конспекти Лілі та зошити з її записами та схемами.

Стало ясно, що сестричка спеціально залишила тут все це. Я не можу підвести її.

— Вернон, — висунувшись у горищне вікно, покликала я, — піднімися до мене. Я трохи не розрахувала свої сили. Самотужки я явно не впораюся з цими коробками.

— Відміть потрібні коробки та спускайся, — відповів чоловік, — Дадлі прокинувся і хоче їсти. — Я справді почула хникання сина. — Я сам знесу вниз усі потрібні коробки.

— Добре. Зараз. — Кивнувши на підтвердження своїх слів, я пішла відмічати потрібні коробки.