Листи

Місяць після виписки був дуже клопітним. Я б навіть сказала трохи стомлюючим. Все ж таки досвіду поводження з немовлятами у мене не було. Дадлик погано спав ночами, часто прокидався і плакав, не хотів їсти. Довелося їхати з ним до лікарні, але педіатр мене заспокоїв, малюка турбували коліки. Давши мені кілька порад щодо догляду за дитиною, він відпустив нас додому.

На мені будинок, в якому потрібно щодня проводити вологе прибирання, підтримувати порядок та чистоту. І приготування їжі: сніданки, обіди та вечері, плюс обов'язковий перекус Вернону на роботу. Та не якісь сендвічі, а обов'язково риба чи м'ясо з гарніром і щось солодке до чаю. А ввечері треба обов'язково нагодувати його вечерею і вислухати переказ всього, що сталося за день. Після чого ми недовго дивимось фільм або розважальну передачу. І тільки після цього вирушаємо у ліжко.

Тому, отримавши одного разу в обід листа з совою і прочитавши його була дуже здивована, як швидко летить час. Лист був від Лілі. Вона повідомила, що цієї ночі, 31 липня о 11:58, народила сина. Хлопчик народився здоровим та міцним.

«Він майже весь час спить і прокидається лише поїсти. Сина назвали — Гарольд Джеймс Поттер. Джеймс одразу представив його Роду провівши потрібний ритуал. Хоч це і заборонено, але є додатковим захистом для малюка.

Туні, мені так шкода, що ми не можемо зустрітися та обговорити все особисто.

Цей божевільний Темний Лорд повірив у пророцтво. Він шукає дітей, що підходять під озвучені в ньому прикмети.Через це ми з Джеймі сидимо в будинку закритому Фіделіусом — це такий ритуал, що робить будинок і територію навколо нього невидимою і такою що не можна знайти. Проводив його директор Дамблдор, а Зберігачем таємниці став Пітер. Я і Джеймі хотіли, щоб Зберігачем таємниці став Сіріус.

Директор сказав, що це дуже очевидно, і що на Сирі почнуть полювати Пожирачі Смерті (це слуги Темного Лорда), щоб випитати таємницю.

"А Піт такий непомітний. Його точно ніхто не запідозрить. Він ваш друг, а друзям треба довіряти." — Говорив директор.

Туні, сестричка, мені дуже неспокійно та сняться тривожні сни. Щось станеться, щось страшне. Джеймі сьогодні розповів, що до нього приходила Покровителька Роду уві сні. Сказала, щоб ми не боялися і що вона допоможе нам повернутись, але в різний час.

Ми так і не змогли зрозуміти, що це означає. А ти як думаєш? 

Дуже за тобою сумую. З нетерпінням чекаю на відповідь.

Твоя, сестричка Ліл."

Закінчивши з читанням листа, задумливо дивлюся на сову. Вона сидить на підвіконні та вже склювала частування: кілька шматочків м'яса та крекерів. І тепер чепуриться, копирсаючись дзьобом у пір'ї. Недовго роздумую над відповіддю, беру папір і ручку та сідаю писати лист у відповідь.

«Привіт, Лілі.

Дуже рада, що ти нарешті згадала про свою сестру. У мене також є що розповісти.

Місяць тому, 30 червня, я народила сина. Ми назвали його Дадлі.

Після пологів я ненадовго впала в кому і бачила майбутнє, це так страшно, Ліл. Але ще страшніше, що я не можу тобі нічого написати про це. Слова просто зникають із паперу. Єдине, що можу сказати — те, що я бачила, стосується всіх нас.

Також, я можу сказати, що розумію про що вас попередили — ви Підете і дуже скоро. (Це, мабуть, єдине, що я змогла написати.)

Не впадайте у відчай, ми обов'язково знайдемо вихід.

Вибач за погану звістку, рідненька. Але вам варто підготуватися до можливих наслідків та захистити сина всіма можливими способами. ВСІМА, Лілі, повір мені, я не жартую.

Ах, так, я так засмучена, що мало не забула про ще одне. Я – відьма, сестричка. Уявляєш? Ти мала рацію весь цей час!

Коли я прийшла до тями, я дуже швидко, набагато швидше за належне, пішла на поправку.

А вже вдома я мала кілька стихійних викидів. І Вернон зовсім не злякався, а дуже мене підтримує.

Як тільки увійду до колії, одразу ж вирушу до батьківського дому. Заберу свої старі книги та твої записи.

І, схоже, мені доведеться вибратися на Діагон-алею — купити паличку, і що ще буде потрібно.

Неймовірно занепокоєна та любляча вас, Туні-Лін.

P.S. Чи варто мені легалізуватись у магічному світі? І як це зробити, якщо твоя відповідь «Так»?

P.P.S. У жодному разі не опускай руки! Ми обов'язково щось придумаємо.

Цілую.»

Згорнувши лист, поклала його в конверт. Покликала птаха і віддала йому листа, сова задоволено ухнула та вилетіла у вікно. Провівши її поглядом, я кинулася до духовки, але запізнилася. На деку, єхидно шиплячи й димлячись, догоряло вугіллячко, що було раніше шарлоткою.